Полеглий у війні з ворогом Герой України Дмитро Коцюбайло на псевдо “Да Вінчі” святкував би 1 листопада свій 28-й день народження. Однак бійцеві, який добровільно пішов на фронт у зовсім юному віці та загинув у битві за Бахмут, тепер завжди буде 27.

ТСН.ua згадує “Да Вінчі” та вшановує його пам’ять у день народження захисника 1 листопада.

Яким був “Да Вінчі”

Коцюбайло “Да Вінчі” – легенда українсько-російської війни. Людина, яку поважали і любили. Хлопець, який після Майдану у 18 років пішов добровольцем на фронт і без спеціальної військової освіти доріс до комбата.

У 2014-2015 роках “Да Вінчі” був командиром взводу добровольців, а потім – командиром роти. У березні 2016 року Коцюбайла призначений командиром 1-ї окремої штурмової роти “Вовки Да Вінчі” ДУК ПС. Навесні 2022 року штурмову роту переформували на 1-й окремий механізований батальйон у складі 67-ї ОМБр ЗСУ.

У період АТО боєць брав участь у звільненні Карлівки, селища Піски, Авдіївки, а також у боях під Степанівкою, Савур-Могилою, Старогнатівкою. Захисник не зміг потрапити до Донецького аеропорту, аби стати на його захист 2014 року, адже отримав важке поранення у Пісках.

“На Пісках на мої позиції прилетіло: перелом, осколкове поранення. Я лежав півтора місяці в лікарні. Я втік з лікарні. В мене рука повністю не працювала, а я вже був поїхав на Піски. Нічого, рука так швидше розроблялась, я ж з автоматом. Поки ворог на нашій землі, я не вважаю, що треба розходитися зараз по домівках. Нічим добрим воно не закінчиться. Воно закінчиться ще великими втратами нашими і великим кровопролиттям”, – розповідав “Да Вінчі” 2015 року.

Журналісти згадують як окрему історію – Коцюбайла і шахту “Бутівка” 2015 року.

“Ми з ним дійшли до краю окопу і по нас почали стріляти. Він заховав потім нас усіх в укриття, тому що якраз починався бій. І хлопці грали нам на гітарі, а він нам показував, як по нас стріляє танк”, – пригадує кореспондентка ТСН Наталка Нагорна.

“Ще в “Да Вінчі” були найкрутіші безалкогольні вечірки, які тільки можуть бути в усій Україні. Коли привозились величезні казани, збиралися – як я жартувала – найкращі та найбоєздатніші люди Донеччини”, – поділилася Нагорна.

“Для мене було найголовніше, щоби багато різних військових з різних підрозділів приїхали сюди суто для такої сімейної розмови, для сімейного концерту. Однодумці, побратими, з якими ми пліч-о-пліч вже не один рік боронимо нашу країну, і будемо до перемоги. Ворог у нас – один і мета у нас – одна”, – розповідав “Да Вінчі” на одній з таких вечірок.

Нагороди “Да Вінчі”

У листопаді 2021 року президент присвоїм Коцюбайлу звання Герой України з врученням ордена “Золота Зірка” за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України. “Да Вінчі” отримав нагороду з рук президента у Верховній Раді.

“Цю нагороду я оцінюю як для всіх добровольців, тому що я не є кадровий військовий, а – доброволець і ніколи не служив у Збройних силах України. Для мене честь – отримати цю нагороду. Всі вісім років боротьби на сході України максимально високо і неочікувано для мене оцінилася ця робота. Це нагорода всіх моїх бійців, які загинула, які були поранені, які в цей час боронять нашу країну”, – розповідав Коцюбайло.

У серпні 2023 року його також нагородили відзнакою президента “Національна легенда України”, а в березні – посмертно Хрестом бойових заслуг.

“Да Вінчі” і повномасштабна війна

Після повномасштабного російського вторгнення у лютому 2022 року Коцюбайло ділився з журналістами:

“Наша задача зараз – виявити ру*ню і знищити. Я взагалі не міг подумати, що цей слабий на голову (Путін – ред.) буде бомбити Київ, Харків, знищувати цілі міста, села, враховуючи те, що ми живемо у 21-му столітті”.

Спеціальний кореспондент ТСН Олександр Загородний розповів про зустріч із “Да Вінчі” у Лисичанську, де велися жахливі бої, і українські війська вже відходили звідти.

“Лисичанськ вже був закритий. Туди нікого вже не пускали, а він каже: “Ми заїдемо”. Були якісь жахливі обстріли, а він каже: “Ну нормально, в нас броньована машина”. Це не та людина, яка б ховалася за орденами, посадами і посилала інших людей у пекло. Він ішов сам”, – розповів Загородний.

Кохання на війні

–  Кохання на війні є чи нема?

– Є.

– Як її звати? 

– Аліна.

Наречена “Да Вінчі”, керівниця медичної служби “УЛЬФ” Аліна Михайлова 2020 року поділилася з журналістами, як зав’язалися їхні стосунки з Коцюбайлом:

“Запросив мене на танк. Тоді якраз були танкові бої. Це було перше і останнє побачення. Цекерково-букетний період в нас був один день – на одну танкову поїздку”.

У березні 2023 року, після загибелі “Да Вінчі”, Аліна розповідала, як особисто вивозила і рятувала коханого після поранення.

“Я, мабуть, нікому в житті не побажала б так попрощатися зі своєю коханою людиною. Все в крові, закриваю йому очі, витираю серветками. Рятуючи його, я вперше читала молитву “Отче наш” і прошу єдиного – лишити цю людину інвалідом, але щоб він був живий. Але цього не сталося”, – розповідала Михайлова.

Як загинув “Да Вінчі”

Коцюбайло загинув 7 березня 2023 року у битві за Бахмут. Заступник комбата з позивним “Капуста” розповідав, що після того, як бійцям вдалося утримати трасу на Хромове, вони повернулися до міста Часів Яр, де атакувала ворожа артилерія. Їх було троє: “Капуста”, “Мітчел” і “Да Вінчі”. “Мітчел” забіг до під'їзду, а “Капуста” з Коцюбайлом були в дверях, коли стався вибух. Дмитро розвернувся і вимовив, що він поранений, а за хвилину знепритомнів. Поранення було в шию і, незважаючи на швидку евакуацію та реанімаційні заходи, виявилося несумісним з життям.

“Да Вінчі” поховали на Аскольдовій Могилі в Києві. Попрощатися з ним на Майдані прийшли сотні українців, серед яких були і президент Володимир Зеленський разом з військовим керівництвом держави.

У день народження Коцюбайла побратими, бійці 1-го окремого батальйону присвятили йому потужні і влучні удари у бік ворога, і завдали окупантам додаткові втрати. Зробити це їх закликала кохана героя Аліна Михайлова.

“Я хочу, щоб весь фронт 1 листопада знищував ворога за “Да Вінчі”, для “Да Вінчі” і в пам'ять про нього”, – написала Аліна в Мережі.

Читайте також:

• Хто такий генерал Хоренко: командувач Сил спеціальних операцій ЗСУ вперше дав інтерв’ю (відео)
• Камери для зґвалтування та моторошні тортури: звільнений з полону парамедик розповів про звірства росіян
• “Чому я постійно щось повинен”: український воїн розповів, що планує виїхати за кордон після війни