За останні кілька місяців українці багато неприємного чули на свою адресу від угорського прем’єра Віктора Орбана та посадовців його уряду. Хоча, за вересневими опитуваннями, 65% угорців вважали, що їхня країна рухається в хибному напрямку. У великому тексті “Путінізація угорської політики: фанат Кремля Орбан зібрався блокувати військову допомогу та вступ України до ЄС” ТСН.ua вже писав, як офіційний Будапешт відверто грає на боці воєнного злочинця Путіна не лише проти Києва, а й цілого ЄС.

Наразі ж, напередодні саміту ЄС 14-15 грудня, де Україна очікує дійсно історичного для себе рішення про відкриття офіційних переговорів про вступ, Угорщина погрожує його блокувати. Й поки що держави-члени блоку не знають, як подолати ймовірне вето Будапешта. Раніше Угорщина нарікала на міфічні утиски угорської нацменшини в Україні, зокрема щодо мови викладання в українських школах, вимагаючи збільшити кількість годин освіти саме угорською.

Проте зараз так видається, що ця умова була лише ширмою, адже Віктор Орбан заявляє, що ЄС має спочатку підписати з Києвом угоду про стратегічне партнерство, а не починати переговори про вступ, до яких, на його думку, слід повернутися за 5-10 років. Видання Politico пише, що ЄС має радикальний “план Б”: якщо Орбан на саміті ЄС 14-15 грудня таки точно блокуватиме рішення блоку про відкриття для України офіційних переговорів про вступ, до Будапешта можуть застосувати статтю 7 Договору про ЄС, яка дозволяє припинити право голосу країни-члена щодо рішень блоку.

Проте, недарма видання Politico оцінює такий сценарій як найбільш радикальний, адже поки що застосування статті 7 щодо Угорщини немає єдності серед країн-членів, бо це навіть може призвести до її виходу з ЄС. Тому наразі блок розглядає компромісні, на його думку, варіанти, які не надто оптимістичні для Києва: розбити 50 млрд євро допомоги для України (рішення щодо схвалення цього пакету на 2024-2027 роки, який має піти на відновлення, реконструкцію та модернізацію нашої країни також мають ухвалити на саміті ЄС у грудні – ред.) на менші щорічні суми; й зробити те саме з військовою допомогою Україні з Європейського фонду миру на 20 млрд євро на наступні 4 роки.

Підігріли й без того непрості відносини між Україною та Угорщиною, особливо напередодні важливого для нас саміту ЄС, повідомлення СБУ про те, що п’ятому президенту Петру Порошенку заборонили виїзд за кордон у відрядження, бо, за отриманими контррозвідувальними даними, була запланована його зустріч з Орбаном, яку спецслужби РФ планували використати в своїх ІПСО проти України. В Угорщині вже відреагували: офіційний представник уряду Золтан Ковач назвав це ще одним доказом того, що Україна не готова до членства в ЄС.  

Тому, щоб зрозуміти, куди рухається Угорщина, що робити Україні, та як подолати спротив Будапешта на шляху до нашої євроінтеграції, ТСН.ua попросив заступника виконавчого директора Ради зовнішньої політики “Українська призма” Сергія Герасимчука написати нам авторську статтю про Угорщину, й зокрема про те, чому проблема не лише в політиці Віктора Орбана.

Перемога в Європі: правопопулісти на марші

Віктор у перекладі з латини означає – переможець. Це якоюсь мірою стосується й Віктора Орбана, прем’єр-міністра Угорщини, який зі своєю політичною силою “Фідес” неодноразово перемагав на виборах до національного парламенту. Ще 1998 року після перемоги на парламентських виборах він став наймолодшим очільником уряду. Попри те, що 2002 року його політична сила зазнала поразки на виборах, Віктор Орбан не склав руки й продовжив політичну боротьбу. І це дало свої результати. 2010 року “Фідес” знову перемогла на виборах, та ще й здобула конституційну більшість. Відтоді починається становлення Віктора Орбана як автократа й найвпливовішої людини в Угорщині. Відтоді й дотепер Віктор Орбан – незмінний очільник уряду Угорщини, який вдало маніпулює кризами, які мобілізують його виборця й зберігають за ним статус переможця. Проте, перемог на національному рівні для угорського прем’єра замало, а в Угорщині йому затісно. Орбан прагне нових перемог.

Вже на початку червня 2024 року в ЄС відбудуться вибори до Європейського парламенту. Тренди у державах-членах свідчать про те, що, попри переважну підтримку щодо членства у Євросоюзі серед громадян держав-членів, на національних виборах вони голосують за євроскептиків. Лишень впродовж останнього часу високі показники продемонстрували євроскептики в Словаччині, де першість на парламентських виборах здобув “СМЕР” Роберта Фіцо, який до того ж увійшов у коаліцію зі Словацькою національною партією (СНС), що відома своїми ультраправими поглядами. На виборах у Польщі найбільшу фракцію здобула політсила “Право і Справедливість”, яка не зможе сформувати уряд, проте вже почала доволі агресивну, ґрунтовану на критиці ЄС, кампанію задля посилення своєї присутності в Європарламенті. До того ж, пройшла до парламенту ультраправа “Конфедерація”, яка під антиєвропейськими гаслами теж прагне увійти до Європарламенту.

У Нідерландах, на виборах до парламенту перемогла скандальна антиєвропейська ультраправа “Партія свободи” (PVV) на чолі з Гертом Вілдерсом, що підвищує її шанси взяти високі показники і на виборах до Європарламенту. Зрештою, й в Румунії ростуть показники популістичного “Альянсу за союз румунів” (AUR), який теж вірогідно буде представлений у Європарламенті (відверто антиукраїнська політсила, яка, за даними соцопитувань у листопаді, досягла 20% підтримки, що є проблемою для соціал-демократів при владі – ред.).

Віктору Орбану такий розклад сил на користь. Тривалий час його “Фідес” теж входила до респектабельного “клубу” Європейської Народної Партії (ЄНП). Проте, 2021 року, після того, як керівництво ЄНП зауважило недемократичні практики в Угорщині, “Фідес” пішла з блоку ЄНП, гучно грюкнувши дверима. Відтоді Віктор Орбан зробив основну ставку на євроскептиків і сподівається, що в новому Європарламенті “Фідес” зможе посісти панівне місце у відповідній фракції, якщо не очолити її.

Перемога в США: ставка на перемогу Трампа

Що стосується США, то на цьому напрямку у Віктора Орбана не найкраща ситуація. Якщо Дональд Трамп цінує Віктора Орбана (хоча й подекуди плутає, прем’єром якої країни він є), то з Адміністрацією Байдена відносини складаються непросто. Подейкують, що Орбан навіть саркастично вказував, що США навмисно призначили послом до Угорщини Девіда Прессмана (ще до свого призначення до Будапешта, дипломат заявляв, що демократія в Угорщині занепадає, тому необхідно протистояти російському впливу на угорський уряд – ред.), аби той “пресував” угорський уряд. Так нині й складається. Посол Прессман є одним із найгучніших адвокатів України та критиків антиліберального уряду Віктора Орбана.

Проте, й тут угорський “переможець” (Орбан – ред.) не здається, не полишаючи надії, що на наступних президентських виборах (у США в листопаді 2024 року – ред.) до Білого дому знову повернеться Дональд Трамп. Тоді ставки Угорщини в міжнародній політиці суттєво зростуть.

Перемога Росії: сценарії для України

Відносини Угорщини з росією заслуговують на окрему згадку. У своїх сподіваннях на перемоги євроскептиків в ЄС і Трампа в США Віктор Орбан не лишає поза увагою й російський фактор. Він свідомий, що зміни трендів на євроатлантичних берегах можуть позначитися на відносинах Брюсселя та Вашингтона з Москвою. Тоді Угорщина, яка дотепер тримає відкритими всі дипломатичні канали з росією, зможе зіграти роль посередника й заробити на цьому чималі політичні дивіденди.

Й без цього, Будапешт вже неодноразово висловлював готовність стати майданчиком для українсько-російських переговорів. Угорщина значною мірою залежить від постачань російської нафти та газу. Атомна електростанція у місті Пакш розбудовується коштом “Росатому”, тож не дивно, що Віктор Орбан послідовно намагається блокувати європейські санкції щодо відповідних галузей.

Та водночас переслідуються не лише економічні, але й політичні цілі. Віктор Орбан задовольняє побажання Москви щодо блокування санкцій, гальмування підтримки України та відкладення рішення про переговори України щодо членства в ЄС, аби, формально перебуваючи в ЄС та НАТО, мати теплі відносини з Кремлем, а таким чином – ідеально пасувати на роль посередника. Щоправда, у перемогу України Віктор Орбан не вірить, тож такі переговори за його посередництва можуть стати хіба що переговорами про капітуляцію.

Наразі видається, що змінити погляди Віктора Орбана неможливо. На які поступки не йшла б Україна в чутливих для Угорщини питаннях, Будапешт завжди вигадуватиме нові приводи, щоб тримати відносини в напруженості.

Існує лише два фактори, які могли б докорінно змінити погляди Будапешта.

Перший фактор – падіння уряду Віктора Орбана. Попри те, що “Фідес” має переважну більшість у парламенті Угорщини, соціальна ситуація далеко нестабільна.

Бюджетники періодично намагаються страйкувати. Лікарі, педагоги, навіть представники силового блоку не отримують доплат, обіцяних “Фідес” на виборах, і це їх обурює. Проте, опозиція надто слабка й різнорідна, тож не виключено, що позачергові вибори знову дали б можливість переможцю Віктору Орбану здобути чергову перемогу.

Другий фактор – перемога України. Переможець Віктор Орбан любить і поважає переможців. Тож, якби Україна перемогла у війні з росією, риторика Будапешта, вочевидь, змінилась би. Але для цього Києву потрібні ресурс, підтримка Заходу, внутрішня єдність і зрештою чітко артикульоване розуміння перемоги.