Ще минулої осені стало відомо, що Пхеньян надав чи продав Росії понад мільйон артилерійських снарядів, а вже на початку січня Росія обстріляла Україну північнокорейськими балістичними ракетами. Ймовірно за це, за повідомленнями американських ЗМІ, Москва частково розблокувала активи КНДР у розмірі $9 млн із приблизно $30 млн, заморожених у російських банках, і, можливо, допомагає Пхеньяну отримати доступ до міжнародних банківських мереж.

Чи подобається Китаю така “дружба” між Росією та Північною Кореєю? Експерти припускають, що навряд. Нещодавно головний для російських імпортерів банк Китаю Chouzhou Commercial зупинив всі розрахунки з Москвою. Ще один китайський банк закрив валютні рахунки російських компаній, залишивши можливість переказу коштів лише в юанях. Офіційна причина – західні санкції. Проте, можливо, це вказує й на інші побоювання Пекіна, про які йшлося на нещодавніх закритих зустрічах з американцями.

Про те, як Китай дратує співпраця Росії з Північною Кореєю й войовнича риторика Пхеньяна на адресу Сеула, читайте в статті експертів програми російських та білоруських студій Ради зовнішньої політики “Українська призма” Ярослава Чорногора та Павла Радя.

У вересні 2023 року Кім Чен Ин здійснив шестиденний візит до Росії, який став найдовшою закордонною поїздкою для північнокорейського диктатора від моменту приходу до влади. Широка програма візиту та переговори з російським президентом свідчила, що між сторонами будуть досягнуті серйозні домовленості, хоч і непублічні. Не дивно, що зовсім скоро на фронтах російсько-української війни були помічені північнокорейські боєприпаси, а в грудні 2023 року Росія вперше застосувала північнокорейські балістичні ракети для ударів по Україні.

Така щедрість Кім Чен Ина є небезпідставною. Частиною угоди з Москвою, ймовірно, стала не лише оплата поставленого озброєння, що підвищує економічну стабільність КНДР, а й розблокування Москвою частини північнокорейських активів, заморожених санкціями ООН, а також спроби надання Пхеньяну доступу до міжнародної фінансової системи.

Усе це посилює здатність КНДР здійснювати модернізацію та розробку нового озброєння, а відповідно – загрожувати сусідам, передусім Південній Кореї та Японії. Проте, можливі наслідки домовленостей між Росією та Північною Кореєю не обмежуються лише ситуацією в регіоні, адже зачіпають інтереси двох найсильніших держав – КНР та США.

Корейський півострів розбрату: проблеми на задньому дворі Китаю

У деяких західних та російських “ліберальних” ЗМІ почала з’являтися інформація, що зближення Росії та Північної Кореї змушує КНР шукати співпраці зі США, щоб нівелювати ризики, які несе розвиток відносин Москви та Пхеньяна.

Справді, керівництво Росії використало напругу у відносинах між КНР та КНДР, запропонувавши Кіму те, від чого утримувався Пекін: часткову допомогу в розвитку північнокорейського арсеналу. Й хоча немає ознак того, що Москва поділилися серйозними технологіями (з Північною Кореєю – ред.), подальший розвиток співпраці потенційно збільшує ймовірність отримання більш складних технологій, а відтак – і ризик початку війни між Північною та Південною Кореями. Це загрожує не лише стабільності всього регіону, а й безпеці самого Китаю, який може стати жертвою непередбачуваності Кім Чен Ина.

Однак проблеми для Пекіна не обмежуються лише цим. Інша неприємна новина полягає в тому, що, зближуючись з Пхеньяном, Кремль фактично зазіхає на сферу впливу Китаю, підриваючи його роль регіонального лідера, а також прагне реалізувати більш комплексні геополітичні інтереси.

Геополітичне стримування Росії: співпраця між США та КНР?

Співпраця РФ і КНР має характер стратегічної, а важливість ролі Пекіна в забезпеченні здатності Москви продовжувати агресію проти України є безсумнівною. На фоні часткової втрати європейського ринку РФ значно збільшила експорт своєї продукції та природних ресурсів до Китаю, що стало одним з факторів стабілізації російської економіки. Більше того, Пекін продавав Кремлю товари подвійного призначення, обладнання та безпілотні апарати. Попри, здавалося б, всепогодну дружбу і партнерство, інтереси двох сторін далеко не ідентичні, а в деяких питаннях серйозно різняться.

Росія, прагнучи повернути геополітичну вагу, яку мав Радянський Союз, використовує вторгнення в Україну, аби вклинитися в протистояння між КНР і США та стати третім глобальним полюсом сили. Допомога, яку Кремль отримує від КНДР на тлі зменшення підтримки України західними партнерами, дещо наближає Москву до своєї мети, що явно не вписується в інтереси Пекіна.

Хоча КНР загалом вигідно, коли у віддалених точках земної кулі Кремль силовим шляхом прямо чи опосередковано підважує існуючий світовий порядок, створюючи щілини для його трансформації, значне і раптове посилення Росії шкідливе як для Китаю, так і для США.

Дипломатичні контакти: Китай віддаляється від Росії?

Попри конкуренцію, яка існує між Пекіном і Вашингтоном, та гострими розбіжностями у питанні Тайваню, інтереси двох світових потуг загалом збігаються в контексті ситуації на Корейському півострові. До того ж, схоже, що Китай і справді шукає шляхи для вирішення корейської проблеми.

Так, у січні Лю Цзяньчао, завідувач Відділу міжнародних зв’язків ЦК КПК, здійснив візит до США, де зустрівся з держсекретарем Ентоні Блінкеном. Ймовірно, однією з тем переговорів була ситуація в регіоні та взаємодія КНДР і РФ. Одразу ж після повернення зі США Лю Цзяньчао зустрівся з північнокорейським послом в КНР Рі Рьон Намом – крок, який додатково наводить на висновки щодо мети візиту Лю до США. Цілком можливо, що дані переговори були використані, зокрема, й для того, щоб передати думки Адміністрації Байдена.

На цьому дипломатичні перипетії не завершилися, адже незабаром відбулося ще дві важливі зустрічі. Так, переговорам у Бангкоку між очільником МЗС КНР Ван Ї та радником президента США з національної безпеки Джейком Салліваном передував раптовий візит віцеміністра закордонних справ КНР Сунь Вейдуна до Пхеньяна, де китайський функціонер прагнув отримати більше інформації, частина якої, можливо, була передана американцям.

Таким чином, комбінація геополітичних ходів привела до точки, в якій цілком реальним є виникнення передумов для скромної та обмеженої, проте співпраці Пекіна та Вашингтона.

Невелике поле для кооперації: США не потягнуть три фронти

Крім збереження status quo в регіоні, Китай, цілком вірогідно, може бути зацікавленим у зменшення напруги у відносинах з Вашингтоном.

Адміністрація Байдена також не зацікавлена у загостренні ситуації на Корейському півострові напередодні президентських виборів (у США в листопаді цього року – ред.). Якщо в Північно-Східній Азії вибухне війна на додачу до російсько-української та війни в Ізраїлі, США будуть просто нездатні впоратися з трьома фронтами по всьому світу одночасно. Що не менш важливо, песимістичний розвиток подій може ще більше підірвати шанси Байдена на перемогу у президентській гонці. Виникнення ще однієї гарячої точки дозволить Дональду Трампу посилити свої політичні позиції, вдавшись до звичних для себе спекуляцій, мовляв, за своєї каденції він тримав Кіма під контролем.

Таким чином КНР і США можуть здійснювати обмін інформацією та мінімально координувати свої дії щодо партнерства Кремля та КНДР. Однак характер цих дій матиме радше ситуативний характер, який буде залежати від ряду інших факторів, зокрема, й зовнішньополітичних.