До жорстокої реальності американських законодавців, передовсім республіканців, повернула перша безпрецедентна атака Ірану безпосередньо зі своєї території (що приблизно за 1770 км) по Ізраїлю. Пізно ввечері 13 квітня Тегеран випустив біля 350 ракет, більшість з яких були балістичними, і безпілотників. Тегеран назвав цю операцію “Чесна обіцянка”, що стала відплатою за удар Ізраїлю по консульству Ірану в Сирії 1 квітня, де загинуло семеро іранських командирів, враховуючи двох генералів.
За інформацією американських медіа, після розмови Джо Байдена з Беньяміном Нетаньягу Ізраїль вирішив не завдавати удару у відповідь по Ірану. Хоча, за словами президента Ісаака Герцога, країна “розглядає всі варіанти”. Міністр закордонних справ Британії Девід Кемерон також закликав Ізраїль не вдаватися до ескалації, адже, за його словами, “багато в чому це була подвійна поразка Ірану, бо його атака (проти Ізраїлю – ред.) була майже провалена, а зараз краще зосередитися на домовленості про припинення вогню в Газі”.
Ізраїльський воєнний кабінет на засіданнях 14 та 15 квітня так і не узгодив можливу відповідь на атаку Ірану. Як пише CNN, багато хто виступав за жорсткі дії. Проте експерти зазначають: якщо відповідь Ізраїлю й буде, то дуже обмеженою, можливо, навіть дипломатичною, бо атака Ірану дійсно не досягла своїх цілей.
По-перше, як повідомили в Армії оборони Ізраїлю, 99% ворожих цілей були перехоплені, зокрема, силами США, Британії, Франції та Йорданії.
По-друге, як пише ABC News з посиланням на американських чиновників, половина іранських балістичних ракет (які, до речі, Іран хотів продати Росії для війни проти України – ред.) не змогли запуститися чи не долетіли до цілей і десь упали.
Проте заплющити очі на дії Ірану з боку Заходу було б катастрофічною помилкою. За словами посла Ізраїлю при ООН Гілада Ердана, Тегеран (який підтримують Москва та Пекін – ред.) треба зупинити, поки не дійшло до регіональної війни, яка може перерости у світову. Україна про це попереджає давно. Проте нам, на відміну від Ізраїлю, західні союзники та партнери чомусь не допомагають збивати іранські “Шахеди” і російські ракети, бо це може буцімто призвести до неконтрольованої ескалації та ядерної війни. Хоча ще невідомо, чи не допомогла Росія Ірану стати на крок ближчою до отримання ядерної зброї.
То якою ж буде відповідь Ізраїлю та Заходу на дії Ірану? Чому ця безпрецедентна за масштабами атака Тегерану може прискорити ухвалення Конгресом США збройної допомоги Україні? Та як чергове загострення на Близькому Сході може позначитися на перебігу війни Росії проти України? ТСН.ua розкаже в цьому тексті.
Ізраїль не прагне війни, але Іран має отримати жорстку відповідь
Ізраїль вирішив відкласти наземну операцію в місті Рафах, що поблизу кордону Сектора Гази з Єгиптом, де перебувають понад 1 млн (є дані про 1,5 млн) переміщених палестинців – це більше половини населення Гази – з інших міст через бойові дії. Наразі невідомо, чи пов’язано це з допомогою США, Британії та Франції у відбитті атаки Ірану. Проте ще наприкінці березня – на початку квітня саме вони переконували Нетаньягу цього не робити. Але прем’єр Ізраїлю наголошував, що терористичний ХАМАС треба добити, тому наступ на Рафах відбудеться й без підтримки США.
Америці напередодні президентських виборів і виборів до Конгресу восени, а також Британії напередодні парламентських виборів (точна дата ще не визначена, проте вибори мають відбутися цього року) вкрай необхідне перемир’я в Газі через посилення критики дій Беньяміна Нетаньягу, особливо на тлі повідомлень про голод, який почався на півночі Гази, та проблеми з відселенням цивільного населення з Рафаху до безпечних районів. Багато експертів та аналітиків у коментарях західним ЗМІ стверджували, що переміщення людей можливе лише до центральної частини Сектора Гази, де немає жодної інфраструктури.
“Прем'єр Ізраїлю завжди хотів викликати якусь конфронтацію з Іраном, бо це може послабити міжнародний тиск на Ізраїль, щоб він припинив агресію в Газі. Проблема – Газа та Західний берег річки Йордан, і наша увага має бути зосереджена на цьому. Якщо ми не вирішимо це питання, шанси на регіональну ескалацію збережуться”, – сказав міністр закордонних справ Йорданії Айман Сафаді, не дивлячись на те, що його країна також перехоплювала іранські безпілотники та ракети в своєму повітряному просторі.
Тому зараз Ізраїль перебуває між двох вогнів: з одного боку, якщо Тель-Авів все ж вирішить відповісти Терегану військовим шляхом, то ризикує наразитися на жорстку критику західних союзників; якщо ж вирішить зосередитися на наземній операції в Рафаху, це знову ж таки викличе обурення, передовсім США, Британії та Франції, і під час можливої наступної атаки вони вже не так активно збиватимуть іранські “Шахеди” і балістичні ракети. Тому ЗМІ припускають, що Ізраїль може обмежитися ударами по іранських проксі в Сирії, Лівані та Іраку.
Ще в неділю, 14 квітня, Reuters з посиланням на неназваних турецьких посадовців писав, що Тегеран заздалегідь поінформував Анкару про підготовку удару по Ізраїлю. А США, за інформацією видання, своєю чергою попередили Іран через Туреччину, що все має бути “в певних межах”. Про попередження офіційно заявляв і міністр закордонних справ Ірану Хосейн Амір Абдоллахіян. Хоча вже в понеділок, 15 квітня, Велика Британія спростувала, що Тегеран начебто когось попереджав про удар за 72 години. “Я хотів би заперечити цю заяву”, – сказав речник британського уряду.
За словами Девіда Кемерона, Ізраїль має право на відповідь. Та все ж очільник британського МЗС сподівається, що Тель-Авів не піде на ескалацію. Захід боїться, що це може призвести до початку справжньої війни в регіоні. Axios повідомляє, що країни G7 звернуться до Ізраїлю утриматися від дій у відповідь. За словами держсекретаря США Ентоні Блінкена, останні 36 годин Вашингтон витратив на “координацію дипломатичної відповіді, щоб запобігти ескалації”. “Ми не прагнемо ескалації, але будемо продовжувати підтримувати захист Ізраїлю та захищати наш персонал у регіоні”, – сказав Блінкен.
Західні ЗМІ повідомляють, що Ізраїль також обговорює дипломатичну відповідь – подальшу ізоляцію Ірану на світовій арені. За інформацією Financial Times, серед можливих кроків – визнання іранського Корпусу вартових ісламської революції терористичною організацією та запровадження санкцій проти іранських програм з виробництва безпілотників і ракет. А Конгрес США може розглянути закон щодо заборони імпорту іранської нафти до Китаю.
“Водночас уряд (Ізраїлю – ред.) не може допустити, щоб перша атака Ірану на ізраїльську територію залишилася без відповіді. Серед військових варіантів воєнний кабінет розглядає атаку на іранський об’єкт, але яка б не призвела до втрат”, – пише CNN.
Допомога Україні: чому союзники не збивають російські дрони
Ще в неділю, 14 квітня, речниця російського МЗС Марія Захарова в дуже зухвалій формі відповіла на заклик ізраїльської амбасадорки в Москві Сімони Гальперін засудити іранську атаку: “Сімоно, нагадайте мені, коли Ізраїль засудив хоча б один удар київського режиму по російських регіонах? Не пам’ятаєте? І я”. Проте пізніше МЗС РФ таки опублікував свою офіційну позицію, де назвав дії Ірану “правом на самооборону відповідно до статті 51 Статуту ООН” – так само, як Кремль виправдовував початок повномасштабної війни проти України.
Російське пропагандистське телебачення й Telegram-канали також публічно стали на бік Ірану. Проте чи можна сказати, що за черговою ескалацією на Близькому Сході стоїть Росія” Чи Китай, з огляду на його величезний вплив в Ірані? Москві, як і Пекіну, які разом з Іраном і Білоруссю сформували нову світову вісь зла, безумовно, вигідна будь-яка ескалація, яка розпорошує увагу та ресурси Заходу, послабляючи передусім США. Саме тому Ізраїль та союзники мають дати рішучу відповідь Ірану, а не демонструвати чергове заохочення агресорів.
Проте без підтримки західних союзників Ізраїль навряд чи відбився б від такої масованої іранської атаки ракетами та дронами. І це те, що викликало найбільше обурення серед українців: чому США, Велика Британія та Франція – три західні ядерні потуги – допомагають Ізраїлю, самотужки збиваючи іранські дрони й балістику, а російські ракети лише проводжають своїми винищувачами (як це було останнього разу в повітряному просторі Польщі – ред.), чекаючи, коли вони повернуться до України, щоб уразити ціль.
За словами Емманюеля Макрона, Франція перехоплювала іранські безпілотники й ракети на прохання Йорданії, бо вже кілька років там розташована французька авіабаза для боротьби з тероризмом. “Повітряний простір Йорданії було порушено. Ми мусили підняти наші літаки та перехопити те, що мали перехопити”, – сказав Макрон.
Девід Кемерон ось так відповів на запитання, чому Велика Британія не хоче допомогти Україні збивати російські дрони й ракети: “Якщо ви хочете уникнути розширення війни в Європі, думаю, єдине, чого потрібно уникати, – це прямого зіткнення військ НАТО з російськими військами. Це було б небезпекою ескалації. Використання винищувачів необов'язково є найкращим способом збивати ракети й безпілотники, адже системи ППО є більш ефективними”.
Проте Україна не має достатньо ефективних систем ППО, як-от Patriot, щоб збивати російську балістику. Володимир Зеленський підкреслив, що саме рішучі дії союзників в Ізраїлі не допустили втрати інфраструктури країни. “Те саме можливе й у захисті від терору України, яка, як і Ізраїль, не є членом НАТО. І для цього не потрібна активація 5-ї статті, достатньо лише політичної волі”, – додав український президент. Очільник дипломатії ЄС Жозеп Боррель говорив про потенційно 100 “вільних” систем Patriot у світі. Проте наразі лише Німеччина погодилася передати нам свій “Патріот”.
Напередодні торішнього Вільнюського саміту НАТО багато американських ЗМІ писали, що Захід, насамперед США, не можуть запропонувати Україні політичного запрошення для вступу до Альянсу. Натомість у Вашингтоні розглядали для Києва “ізраїльську модель” відносин з блоком. Як відомо, Ізраїль є основним союзником США поза НАТО. Проте, як бачимо, і це залишилося лише на рівні розмов навіть напередодні ювілейного Вашингтонського саміту НАТО в липні.
Як Ізраїлю, хоча і з допомогою союзників, проте все ж вдалося відбити масовану іранську атаку “Шахедами” та дронами? Американські ЗМІ детально описують, з чого складається багатоешелонована система ППО Ізраїлю. На найнижчій сходинці перебуває дуже відомий в Україні “Залізний купол”, який ми дуже довго намагалися отримати, але марно. Це американо-ізраїльська розробка, як і комплекс “Праща Давида” (спільна розробка ізраїльського Rafael Advanced Defense System та американського Raytheon), який збиває цілі малої й середньої дальності. На третій сходинці ізраїльської ППО – системи Arrow 2 і Arrow 3, також розроблені спільно зі США, що здатні збивати балістику. І наостанок Ізраїль має на озброєнні F-35I. До речі, Тель-Авів став першим після США користувачем літаків цього типу.
Тож як бачимо, навіть “ізраїльську модель” для України США серйозно не розглядають. Ізраїль має доступ до американських військових технологій, чого не має Україна. Ми навіть досі не маємо винищувачів F-16, які могли б нам серйозно допомогти у знешкодженні російських планувальних бомб, від яких зараз на фронті немає захисту. Конгрес США вже понад пів року не може ухвалити навіть пакет збройної підтримки Києва на $60 млрд. Хоча конгресмени від Республіканської партії й переконують, що шанси суттєво збільшилися після атаки Ірану по Ізраїлю, а також публічної заяви Дональда Трампа, що він не проти, якщо це будуть кредитні гроші, наразі спікер Палати представників Майк Джонсон підтвердив голосування пакету допомоги лише для Ізраїлю.