Про це повідомив Reuters власне під час візиту британського міністра закордонних справ до України. За словами Кемерона, які саме цілі вражати на російській території визначатиме Україна, яка має право захищатися. Звичайно, що очільник британської дипломатії схвально відгукнувся щодо нарешті виділення США військової допомоги Києву після 7-місячної затримки, що негативно позначилося на становищі Сил оборони України на полі бою, проте ухилився від відповіді на запитання, як друге можливе “пришестя” Дональда Трампа до Білого дому може вплинути на подальшу підтримку України.
Цього, направду кажучи, не знає ніхто. Джерело в оточенні колишнього президента США повідомило The Times, що Трамп подумує вимагати від союзників по НАТО витрачати 3% ВВП на оборону в разі своєї перемоги на президентських виборах. Й на це начебто вплинула зустріч Трампа з президентом Польщі Анджеєм Дудою в квітні цього року в Нью-Йорку. Раніше, ще за часів свого президентства, Трамп вимагав від союзників збільшити свої видатки на оборону (зокрема на саміті НАТО в Брюсселі у 2018 році, коли Трамп навіть погрожував виходом США з Альянсу – ред.) до 2% ВВП. Проте, ще тоді ходили чутки, що він також ставив планку й у 3% ВВП.
Тож, повертаючись до візиту Девіда Кемерона до України, Київ та Лондон розпочали перемовини щодо цілковито нової угоди про 100-річне партнерство, яка, як зазначили в британській дипмісії в Україні, “побудує міцні зв’язки між двома країнами у всьому спектрі відносин: від торгівлі, безпеки та оборони, до науки та технологій, освіти, культури та багато іншого”. Хоча, як це корелюється з безпековою угодою, підписаною між Україною та Великою Британією в січні, яка діятиме протягом 10 років, не зовсім зрозуміло.
Аналогічна угода готується до підписання й зі Сполученими Штатами. Очільник ОПУ Андрій Єрмак днями сказав, що Київ провів вже третій раунд перемовин з Вашингтоном. Як зазначали в Держдепі, дискусії щодо деталей тривають. Проте, майже напевно, така угода може бути підписана на ювілейному Вашингтонському саміті НАТО в липні. За словами президента Зеленського, вона включатиме збройну, фінансову та політичну підтримку, а також спільне виробництво зброї на наступні 10 років. Проте, не треба плутати це з гарантіями безпеки, які, наприклад, надавалися Швеції та Фінляндії до їхнього фактичного вступу до НАТО, включно з “ядерною парасолькою”.
Власне, зокрема про ядерну зброю, якої Україна колись добровільно позбулася в обмін на “гарантії” безпеки, й з боку США також, питали амбасадорку США в Україні Бріджит Брінк у п’ятницю, 3 травня, на брифінгу для українських журналістів разом із заступницею голови USAID Ізобель Коулмен. ТСН.ua також був на цій зустрічі, тож, розповідаємо в деталях, про що говорили американські посадовці.
За словами амбасадорки США в Україні Бріджит Брінк, президент Байден підписав допомогу Україні на $61 млрд (законопроєкт, який нарешті схвалив Конгрес США після 7-місячної затримки через блокування республіканцями й особисто Дональдом Трампом – ред.). Це, як зазначила дипломат, важливо не лише для України, а й для США, й зайняло трохи більше часу, ніж будь-хто хотів. Наразі на чолі з президентом Байденом США докладають всіх зусиль, щоб Україна якнайшвидше отримала цю допомогу.
Є три основні цілі, на що вона буде використана.
Перша – це допомогти Україні виграти війну.
“Одразу після того, як президент підписав пакет допомоги (на $61 млрд – ред.), він також схвалив надання безпекової допомоги на $1 млрд зі всіма видами зброї, включаючи протиповітряну оборону, боєприпаси та броньовану техніку, які зараз у дорозі й допоможуть вам на передовій. Крім того, буквально кілька днів тому президент також схвалив пакет на $6 млрд, який буде використаний для укладення контрактів з компаніями на виробництво зброї, яка вам знадобиться в майбутньому”, – сказала амбасадорка.
За її словами, на додаток до безпекової допомоги (частини пакету на $61 млрд – ред.), США усвідомлюють, що підтримка економіки України також є надзвичайно важливою. Тому частина цього пакету буде спрямована на захист енергетичної інфраструктури, яка “живить” передову, бізнес та будинки мільйонів людей, а також на підтримку продовження українського експорту Чорним морем, незважаючи на російські атаки. Ці ресурси повертаються до української економіки та держбюджету, а також йдуть на ведення війни.
На пряму бюджетну допомогу Україні, в ухваленому Конгресом США загальному пакеті допомоги на $61 млрд, передбачено $9 млрд у вигляді позики. Цього домоглися республіканці, бо раніше така підтримка надавалася безповоротно. Проте, supplemental act (як його називають американці – ред.) передбачає, що Адміністрація президента США може списати половину цього боргу (за умови погодження з Конгресом США – ред.) після 15 листопада. Тобто, вже після виборів у США, коли американці обиратимуть не лише президента, а й третину Сенату та всю Палату представників.
Тож, ТСН.ua запитав, яка ймовірність, що, хоча б половина цієї позики буде списана. У відповідь від заступниці голови USAID Ізобель Коулмен ми почули, що вона не хоче спекулювати щодо цього, й, взагалі, це не структуровано як кредит, а як угода, яка може мати різні варіанти погашення, а США наразі провадять перемовини з українським урядом щодо її укладення. До того ж, як ми зрозуміли, все це буде пов’язано з переліком конкретних реформ, які має виконати Україна, хоча, supplemental act цього не передбачає.
Друга – підтримка зусиль України щодо інтеграції до ЄС та НАТО.
“Ми продовжуватимемо підтримувати реформи та зусилля вашого уряду в цьому напрямку. Було досягнуто значного прогресу з оголошенням рішення ЄС щодо переговорів про вступ, і я сподіваюся, що незабаром це питання знову зрушиться (1 травня президент Зеленський повідомляв, що Україна виконала свою частину зобов’язань, щоб у червні ЄС таки відкрив для України офіційні переговори – ред.). Але, я знаю, що ви також прагнете наблизитися до НАТО. У будь-якому випадку, ми це підтримуємо, і частина допомоги піде на ці реформаторські зусилля”, – сказала Бріджит Брінк.
Заступниця голови USAID Ізобел Коулмен додала, що пряма американська підтримка українського бюджету буде також спрямована на допомогу працівникам охорони здоров’я, сфери освіти, вчителям та службам швидкого реагування, що вивільнить значні ресурси уряду України на інші цілі. Щодо допомоги в захисті української критичної інфраструктури, Ізобел Коулмен додала, що наразі USAID надає (НЕК “Укренерго” – ред.) 18 високовольтних трансформатори, шість із яких виробляються в Запоріжжі.
Третя – це підзвітність.
“І тому частина того, що я маю зробити, й що всі ми в посольстві маємо зробити, а також люди у Вашингтоні, – забезпечити нагляд (використання – ред.) $61 млрд. Це також пов’язано з другою ціллю (реформування для вступу до ЄС і НАТО – ред.). І це те питання, яке Конгрес кожного разу порушує, коли я там”, – зазначила амбасадорка.
Також на зустрічі з журналістами Бріджит Брінк звичайно ж ставили питання щодо можливої зміни підходу США, як це вже зробила Велика Британія, бити американською зброєю по цілям на території РФ. Амбасадорка США в Україні відповіла, що позиція Вашингтона щодо цього питання залишається незмінною, й що мета президента Байдена – це допомогти Україні себе захистити та стримати майбутню російську агресію.
“Наша позиція від початку полягала в тому, що ми не уможливлюємо і не заохочуємо використання нашої зброї в Росії, за межами української території”, – зазначила амбасадорка. Тобто, як бачимо, про що вже раніше неодноразово писав ТСН.ua, мета США щодо підтримки України в цій війні з Росією – це управління ризиками ескалації (з боку Росії щодо недопущення застосування ядерної зброї чи атаки на країни-члени НАТО, що, власне, й має на увазі застосування ядерної зброї – ред.) та надання Україні зброї не для перемоги в цій війні, а для примушення Росії сісти за стіл переговорів.
Й, наостанок, щодо “ядерної парасольки”. Амбасадорці США в Україні ставили питання про те, що колись Україна позбулася третього ядерного арсеналу в світі, й як тепер має забезпечувати свою безпеку. Бріджит Брінк ухилилася від відповіді, сказавши, що наразі Україна веде перемовини про укладення двосторонніх безпекових угод із більш ніж 30-ма країнами. Це передбачено декларацією G7, яку наші союзники ухвалили на Вільнюському саміті НАТО, коли Києву стало зрозуміло, що політичне запрошення до членства в Альянсі нам не готові дати через Росію. Хоча й на ювілейному Вашингтонському саміті НАТО наші партнери не готові зробити насправді рішучі дії. А ці двосторонні безпекові угоди, які Україна вже уклала з 9-ма країнами, не передбачають справжніх гарантій безпеки.