Українські захисники, які проходять реабілітацію у відділенні психіатричного профілю, розповіли ТСН свої історії. Лікарі говорять – більшість звернень від бійців через мінно-вибухові травми та численні контузії.
Про це йдеться у сюжеті кореспондентки ТСН Наталії Нагорної.
Кореспондентка ТСН Наталія Нагорна побувала в реабілітаційному центрі, де військовим надають допомогу.
Який вигляд має реабілітаційний центр
“Ми насправді вдячні кожному з хлопців, які відверто погодилися поговорити з нами про те, що їх тривожить. Герої нашого сюжету – психіатри та їхні пацієнти, бійці на відновленні. Я намагаюся бути обережною в цьому спілкуванні – не зашкодити. Але потім з'ясується – іноді людям може бути легше від того, що хтось просто запитає та уважно послухає, і це ті розмови, яких точно не треба боятися”, – зауважує Наталія Нагорна.
Ігор Дубінін завідує реабілітацією наших воїнів, його кабінет більше нагадує контактний зоопарк. Тут акваріум, врятований з Ірпеня хамелеон, папуга та вівчарка Лілу. Лікар каже – ці помічники розслабляють не лише пацієнтів, а і його самого.
У відділенні є і свій окремий контактний зоопарк. Тут чималий вибір – від змії до шиншили.
“Те, що показують у фільмах, то дитячий садок” – військовий
Олександр у відділенні вдруге – воював від 2015 року і вже проходив психологічну реабілітацію. Каже, і він сам, і рідні ще в часи АТО помітили зміни в поведінці. Знову погано стало ось під час повномасштабного вторгнення.
“Постійні головні болі. Це ж недосипання та обстріли. Апатія до всього і страх дуже сильний. На вулиці деякі люди дратували. В магазині черги. Оце все повільно так відбувається. Ми вже більше року там перебуваємо, тому нас усі розуміють, що ми перегораємо”, – каже воїн.
Боєць “Лиман” іноді гуляє зі змією відділенням, повзучі неотруйні, але йому від цього легше. До реабілітаційного відділення він потрапив уже вдруге.
“Коли ти бачиш, як твої побратими вмирають, коли ти з ними, як-то кажуть, пліч-о-пліч стоїш або, наприклад, живеш в одній домівці, а потім наступного дня, може, їх не стане. То це дуже сильно важко. Те, що у фільмах показують, це просто дитячий садок. Наприклад, виходячи в місто, ти не можеш адаптуватися серед суспільства. Не подобаються люди, не подобаються їхні погляди, не подобається те, як вони ставляться до хлопців, які проливали кров на “нулі”. І коли ти приїжджаєш сюди, і вони також сюди приїжджають, на них погляди такі кидаються, нібито ми, як-то кажуть, вороги народу”, – каже він.
Що розповідають медики
Цивільних пацієнтів насправді теж стало більше – пояснює лікар-психіатр Максим Кузьмицький. Переважно це люди, які лікувалися у спеціалістів і раніше, але через війну змушені були покинути свій дім. Але приходять майже всі самі. Лікар розповідає – прийти можна без запису. Тут оглянуть, поговорять, зроблять тести.
“Ми дуже детально розбираємо кожного. Тобто як ви говорите, щоб не було того, що пацієнт прийшов і сказав, я там прочитав, ось у мене якісь голоси, ось у мене якісь свідчення. І ось мені срочно треба якусь довідочку. Доктор, допомагайте”, – каже лікар.
Військові на реабілітації займаються спортом
В цьому центрі також є спортивна зала і тут постійно є люди. Хтось грає в теніс, хтось товче грушу, хтось тягає залізо.
Євген розповідає – його війна тривала кілька днів, його полон тривав майже два роки.
“Я добровольцем пішов ще на початку. 25 лютого я пішов добровольцем. Але потім потрапив у полон і тільки в цьому році мене звільнили з полону. Я майже два роки пробув там”, – каже Євген.
Військовому важко спати: “Коли я сплю, це – тригери, це сни”.
Поки він був у полоні, потрапивши в засідку ще під час боїв за Київщину, він усвідомлював, як життя йшло без нього – пояснює. Для воїнів повернутися у той світ, який був до того, практично неможливо.
“Кохана не дочекалася, батьки померли, друзі загинули. Теж багато такого”, – каже військовий.
Тренер Михайло Парфенов – сам ветеран, не так давно звільнився з армії, працює тут як реабілітолог і переконує нас – з цієї кімнати виходять іншими.
“Веселі, усміхнені, знижається тривога, покращується сон, отримують позитивні емоції, психоемоційна перезагрузка”, – каже Михайло.
Валерій проходить лікування місяць – кращим став не лише моральний стан, але й фізичний.
Психіатри кажуть – військові потребують тривалішої реабілітації
Лікарі пояснюють – депресивний стан може бути симптомом серйозних хвороб, і не треба все списувати лише на наслідки війни. Ситуація з військовими – складніша.
“Вони перенесли значно більші психологічні травми, ніж пересічний громадянин з депресією, тому вони потребують більш складної, більш тривалої реабілітації або медичної допомоги”, – каже лікар-психіатр Дмитро Лебедєв.
І цю допомогу отримати можна, якщо відверто говорити про свій стан, насамперед з безпосереднім командиром чи медиками. Це не про радянську каральну медицину. Це про лікування травм, які не видно на шкірі, але які потребують, щоб їх лікували.
▶ На YouTube-каналі ТСН можна переглянути за цим посиланням відео: Новини ТСН 20:00 за 10 травня 2024 року | Новини України
Нагадаємо, у Вінниці попрощалися з 21-річним “Грінкою” – наймолодшим захисником “Азовсталі”.
Читайте також: