Південніше Іванівського окупанти намагались відтіснити наших оборонців минулої доби. Ворожа авіація бʼє по позиціях нашої піхоти, тоді як під Бахмутом окупанти на мотоциклах намагаються дістатися до наших укріпрайонів. Натомість потрапляють під прицільний вогонь артилерії, ударних дронів та на мінні загородження. Артилеристи 22-ї окремої механізованої бригади прикривають піхоту поблизу Кліщіївки.

Про це йдеться у репортажі знімальної групи кореспондентки ТСН Маргарити Потапової. 

Гармаші 22-ї бригади працюють під нічним небом по ворожій піхоті, яка суне на Кліщіївку та Іванівське. 

“Пішли дими, потім поїхала техніка, але не доїхала, там 4 танки і БТРи — бахає на фоні, ми не придивлялись, ми працювали, досить швидко зупинили їх”, — каже командир взводу “Кубік”. 

Зранку літаки окупантів сиплять ракетами по наших оборонцях, лишаючи після себе інверсійні сліди в небі. Напередодні російську “сушку” зенітники 110-ї бригади успішно приземлили.

З-поміж побитих дерев довкола позиції підрозділу артилерії цей екіпаж 122-мм гармати найточніше насипає по ворожих цілях вбивчими снарядами.

Ігор на позивний “Кубік” має свої спеціальні формули, які враховують заряд пороху, температуру повітря та відстань до цілі. У війську Ігор служить трохи більше року. За місяць до повномасштабної війни він повернувся з Британії, де жив і працював кілька років, до України, аби навідати рідних. Родичів вивіз, а сам повернувся, аби захищати своє.

Гармата успішно відпрацювала по російській групі БПЛА, яка вишукувала для ударних дронів нові цілі. Наша пташка у небі фіксує ураження.

“Я по “штатці” командир гармати, але так як кількість людей мала в нас, то я виконую обовʼязки заряджальника. Машинка стара працює справно”, — каже командир гармати “Доцент”. 

Для 44-річного Петра це вже третя за ліком служба у війську після строкової та контракту 2015 року. Тоді вінничанин обороняв сусідній Авдіївський напрямок. Ті місцини росіяни вже окупували.

У напрямку Кліщіївки росіяни не полишають спроб відтіснити наших оборонців. Українські пілоти коптерів метр за метром відстежують пересування ворожих сил в захопленому окупантами Бахмуті. У середмісті — жодної вцілілої будівлі, від багатоповерхівок подекуди лишились лише каркаси і суцільна пустка там, де колись вирувало життя. 

Олександр, родом з Кіровоградщини, за півтора року у війську до постійних обстрілів та відбиття російських штурмів вже звик. З-поміж дитячих малюнків показує нам фото свого 2-річного сина, заради якого він пішов боронити країну. Єдине, про що шкодує — що через росіян він не бачить, як росте його дитина.

“Як пішов в армію, він тільки починав повзати. Бачив раз, як був у відпустці, він вже бігав. Ми тут, щоб цього всього не бачили вони, а там наскільки нас вистачить, буде видно”, — каже він. 

Читайте також провідні новини дня:

• Військовозобов'язані українці за кордоном: чи повертатиме Європа громадян призовного віку до України
• Новий скандал: дружина екскомбрига ТРО роз'їжджала на кросоверах для ЗСУ, яких потребували воїни (відео)
• Курс валют в Україні: новий сюрприз долара, чого очікувати далі