“Вишиванка” – українська народна пісня
З вечора тривожного аж до ранку
Вишивала дівчина вишиванку.
Вишивала дівчина, вишивала,
Чорну та червоную нитку клала.
Ой, та чорна ниточка — то страждання,
А червона ниточка — то кохання.
Тому чорна ниточка часто рвалась,
А червона ниточка легко слалась.
Як піду я ввечері на гулянку,
Подарую милому вишиванку.
Бери, мій соколику, і не сердься,
Будеш ти носить її коло серця.
З вечора тривожного аж до ранку
Вишивала дівчина вишиванку.
Вишивала дівчина, вишивала,
В тую вишиваночку душу вклала.
“Вишийте, матусю, вишиванку” – вокальний ансамбль “Співаночка”
Вишийте, матусю, вишиванку,
Де барвисті б квіти розцвіли.
Ті, що милували коло ганку,
Ті, що найдорожчими були.
Приспів:
Вишита калина обігріє сина,
Птиця на калині сум-журбу склює…
Моя Україно, моя слов’їна,
Хай не перев’яне вишиття твоє.
Хай в годину ранньої розлуки
Вишиванка душу пригорта,
Бо її торкались Ваші руки,
Ваша зігрівала доброта.
Приспів.
Відшуміла віку половина,
Вишиванка мамина ще є…
Півникам червоним на калині
Чорна нитка смутку додає.
Приспів.
“Моя сорочка-вишиванка” – гурт “Струни серця”
Моя вишивана сорочка, неначе долі оберіг
В молитві вишиті рядочки, за щастя всіх моїх доріг
Її носити насолода, і в будень, і в святковий час
Любов до неї то не мода, вона у серці по всяк час
.
Приспів: /2р/
.
Моя сорочка вишиванка
Хіба ще є така краса
Моя сорочка вишиванка
В ній дух народу воскреса
.
Землі моєї чисту вроду, те увібрало вишиття
У нім легенди мого роду, у нім традицій майбуття
Прості орнаменти барвисті, читаю їх немов книжки
Узорів мова промениста, на всі прийдешнії віки
.
Приспів: /2р/ Програш / Приспів: /2р/
.
Моя сорочка вишиванка
В ній дух народу воскреса…
Моя сорочка вишиванка
В ній дух народу воскреса.
“Вишиванка” – Олег Винник
До лиця вишиванка, тобі до лиця,
Ти радієш, всміхаєшся без кінця!
Соковиті насичені кольори,
Як світанки яскраві вечори!
У орнаменті долі переплелись,
І на віки узорами зрослись,
Ніби серце гаряче долоня твоя!
Приспів:
Одягни вишиванку, Україно моя!
Йде на свято вся сім'я!
В вишиванці каштан і акація!
Ти і я-я!
Одягни вишиванку, Україно моя!
Йде на свято вся сім'я!
В вишиванці каштан і акація!
Ти і я-я-я!..
За столом вся родина, за столом
Скатертина розшита хрестиком!
Пахне святом і радістю коровай! –
Пам'ятай ці хвилини! Пам'ятай!..
Голуби в небі білі, голуби,
Щоб життя заіскрилося, полюби,
Ніби серце гаряче долоня твоя!
Приспів.
“Мамина сорочка” – Наталія Май
Мені сорочку мама вишивала
Неначе долю хрестиком вела
Щоб лихих стежинок не шукала
І до людей привітною була
Виконуй доню – мама говорила
Життя закони, істини прості
Не зраджуй землю, що тебе зростила
Не залишай нікого у біді
Приспів (2):
А сорочка мамина біла-біла
А сорочка мамина серцю мила
А сорочка мамина зігріває
Я її до серденька пригортаю
Літа неначе птахи пролітали
Матусі коси дивом зацвіли
І я сорочку білу вишиваю
Як вишивала матінка мені
Виконуй доню – мама говорила
Життя закони, істини прості
Не зраджуй землю, що тебе зростила
Не залишай нікого у біді
Приспів. (2)
“Рушник вишиваний” – Наталія Цар
Рушник святковий вишивала мама,
Щоб ним мене благословити в світ.
Весняними ясними кольорами,
Як цвіт калини, як волошки цвіт.
На нім веселка-райдуга барвиста,
На нім перлина сонця золота
І мамина молитва промениста,
Що до небес підносили уста.
Приспів:
Рушник вишиваний – як долі доріжка,
Тут квіти багряні й матусі усмішка.
Рушник вишиваний – як долі стежина,
Тут рідні краяни й моя Україна.
Рушник квітчастий хай дорогу світлу
Вистеляє мережкою мені.
Мій оберіг на доленьку розквітлу,
На щире слово й сонячні пісні.
Приспів.
“Два кольори мої, два кольори” – Дмитро Гнатюк
Як я малим збирався навесні
Піти у світ незнаними шляхами,
Сорочку мати вишила мені
Червоними і чорними нитками.
Два кольори мої, два кольори,
Оба на полотні, в душі моїй оба,
Два кольори мої, два кольори:
Червоне — то любов, а чорне — то журба.
Мене водило в безвісті життя,
Та я вертався на свої пороги,
Переплелись, як мамине шиття,
Мої сумні і радісні дороги.
Два кольори мої, два кольори,
Оба на полотні, в душі моїй оба,
Два кольори мої, два кольори:
Червоне — то любов, а чорне — то журба.
Мені війнула в очі сивина,
Та я нічого не везу додому,
Лиш горточок старого полотна
І вишите моє життя на ньому.
Два кольори мої, два кольори,
Оба на полотні, в душі моїй оба,
Два кольори мої, два кольори:
Червоне — то любов, а чорне — то журба.
“Вишиванка” – Дмитро та Назарій Яремчук
Україно моя вишиванко
Ти мій біль, моя мука і доля;
Я без тебе як день без світанку,
Я без тебе, як жайвір без поля
Приспів:
Вишиванко моя вишиванко
Смереково-вишнева жага,
Ти далеких Карпат полонянка,
Ти Дніпра мого хвиля жива.
Я по світу іду в вишиванці
Аж дивуються ген журавлі,
Хай стрічають веселій багрянці,
Україна іде по землі.
Україно моя вишиванко
Ти тернова моя голубінь,
Хай святиться навіки твій ранок
І серпневого дня височінь.
“Вишиванка” – ансамбль “Промінці”
Сорочку вишиванку намріяла собі,
Сидітиму до ранку зимової пори.
Дівочі карі очі втомились на зорі,
А зорі все світились, світилися ясні…
Приспів:
Виши-виши-вишиванку
Вишиватиму до ранку,
А коралі, мов з калини, –
Це прикраса для дівчини!(2)
Сорочку вишиванку я вишила собі –
Гулятиму до ранку весняної пори!
Дівочі ясні очі гуляли до зорі,
А зорі все світились, світилися ясні…
Приспів.
Читайте також: