Про це вже обережно говорить й українська влада, допускаючи можливу участь Росії у другому саміті формули миру. А у нещодавньому інтервʼю ВВС президент Зеленський заявив, що з підтримкою союзників Україна може “спробувати завершити гарячу стадію війни до кінця цього року, й це не означає, що всі території відвойовуються силою, сила дипломатії може допомогти”. 

Що є причиною відносної зміни риторики й таких заяв? 

По-перше, ні Україна, ні Європа не знають, чого очікувати від Дональда Трампа, який обіцяв закінчити війну за 24 години ще до інавгурації, якщо переможе на виборах у США. 

По-друге, на Заході є певне розчарування українським контрнаступом у 2023 році, який не досяг своїх цілей – виходу до узбережжя Азовського моря – не дивлячись на те, що наші союзники не дали нам для цього вчасно достатньої кількості зброї. 

По-третє, як наслідок, Захід не вірить, що Україна зможе вийти з глухого кута на полі бою, тому треба вже зараз думати, як, коли та на яких умовах починати переговори з Росією. 

“Дмитро Кулеба довів послідовну позицію України, яка полягає в готовності вести переговорний процес з російською стороною на певному етапі, коли Росія буде готова вести переговори доброчесно, але наголосив, що наразі такої готовності з російського боку не спостерігається”, – повідомило українське МЗС під час першого за 8 років і від початку повномасштабного російського вторгнення візиту нашого міністра закордонних справ до Китаю цими днями на запрошення саме Пекіна. 

Сумнівів немає: Росія не демонструє ні бажання, ні готовності обговорювати з Україною умови саме справедливого миру. Наразі, як вважають у Кремлі, їм треба тимчасова пауза, щоб перегрупуватися й продовжити війну за кілька років. І, схоже, що Захід згоден на чергове умиротворення Путіна, “віддавши” Росії окуповані українські території, які стануть плацдармом для подальшої агресії. Чому це відбувається? Хто та на яких умовах штовхає Україну до невигідних переговорів з Росією? Та які пропонуються запобіжники? Читайте в матеріалі ТСН.ua. 

Переговори з РФ: тимчасова заморозка

За даними опитування Центру Разумкова від 20 по 28 червня на замовлення ZN.UA, 44% українців (в тилу, не військових) вважають, що час для початку офіційних переговорів між Україною та Росією настав. Опитування КМІС протягом травня-червня свідчить, що 55% українців проти будь-яких територіальних поступок, навіть якщо війна триватиме довше. Разом із тим, у травні 2022 року таких було 82%. Тобто, ми бачимо певний зсув громадської думки, й почався він у жовтні 2023 року, коли український контрнаступ не досяг поставлених цілей, а республіканці й Трамп заблокували подальшу військову та фінансову допомогу Україні в Конгресі США. 

Тому, якщо вже в ставленні українців відбуваються певні зміни, то що вже говорити про західні суспільства, де війни немає. До того ж, ні Адміністрація Байдена в США, ні лідери ЄС так і не змогли переконати своїх громадян, чому підтримка України є в їхніх інтересах. За даними опитування ECFR (Європейської ради з міжнародних відносин) у 14 країнах ЄС, європейці не вірять, що Україна зможе перемогти в цій війні, тому треба шукати компроміс за столом переговорів з Росією. На додачу, Захід, заявляючи, що не воює з Росією, так і не зміг довести своїм суспільствам, чому їм треба збільшувати видатки на оборону. 

На третьому році повномасштабної російської війни Росії, ні США, ні ЄС не виробляють навіть достатньої для потреб України кількості артилерійських снарядів. У той час, як КНДР, за словами міністра оборони Південної Кореї, передала Росії ще понад 5 млн боєприпасів. До того ж, Пекін постачає Москві до 90% мікроелектроніки та іншого обладнання, яке Росія використовує для виробництва зброї. І це вже не кажучи про те, що Китай та Індія є найбільшими покупцями російської нафти. Саме доходи від її продажу складають левову частку російського бюджету, що дає Путіну змогу продовжувати війну. 

Мало того, що Захід не зміг вчасно прокомунікувати своїм суспільствам необхідність надання Україні більшої кількості зброї, а для цього треба було збільшувати оборонні витрати (в тому числі й для тренування більшої кількості українських військових в європейських країнах), наразі партнери фактично штовхають нас до тимчасової заморозки війни без жодних запобіжників (справжніх і дієвих гарантій безпеки, миротворчих сил, які стануть на лінії розмежування, гарантуючи припинення вогню тощо), щоб виграти собі час за рахунок України. Фактично це доводять слова головнокомандувача обʼєднаних сил НАТО в Європі, генерала Крістофера Каволі.

“Наприкінці конфлікту в Україні, як би він не закінчився, ми матимемо дуже велику проблему з Росією. Ми отримаємо ситуацію, коли Росія відновлює свої сили, розташовуючись на кордонах НАТО, і її очолюватимуть переважно ті самі люди, що й зараз, і яка переконана, що ми – противник, а також дуже-дуже розлючена”, – сказав Каволі під час дискусії в Аспен Інституті. Й треба зазначити, що це вже не перша така його заява за останні кілька місяців. 

Що на столі: НАТО і території

ТСН.ua вже писав, що наразі в міжнародних медіа, коментарях західних лідерів та експертів циркулюють три основні теми, які можуть бути “на столі” можливих переговорів з Росією:

• членство України в НАТО; 
• статус окупованих Росією українських територій (які Путін незаконно записав до конституції РФ);
• та подальша доля санкцій проти Росії і заморожених активів Центробанку РФ.

Дійсно, за словами очільника комітету ВР з питань зовнішньої політики Олександра Мережка, не всі вірять у здатність Києва відвоювати свої території, порівнюючи людський і військовий потенціал України та Росії. 

“Не всі (західні – ред.) політики переконані, що в осяжній перспективі нам вдасться звільнити окуповані території. Це впливає на їхню позицію. І, ви праві, були очікування від минулорічного контрнаступу. Але ми не отримали своєчасно і в достатній кількості те, що треба. Доволі складно воювати й проводити контрнаступ, якщо співвідношення в снарядах 10 до 1, якщо ми не домінуємо в повітрі, бо не маємо військових літаків. Головна причина – недостатня кількість військово-технічної допомоги”, – сказав у коментарі ТСН.ua Олександр Мережко.

На ювілейному саміті НАТО на початку липня у Вашингтоні президент Чехії Петр Павел не виключив “згоду Заходу, що частина території України буде тимчасово окупована” ще досить довго після, по суті, тимчасового припинення війни. А очільник Генштабу британських ЗС, генерал Ролі Вокер нещодавно заявив, що “в довгій війні немає переможців, це повне спустошення й втрачені покоління для обох сторін”. 

“Протягом останніх пів року все частіше на різних міжнародних майданчиках постають питання, на які поступки готова піти Україна, й чи не варто сісти за стіл переговорів, бо у росіян більше ресурсів. Наразі це такі ірраціональні заяви, які дуже часто звучать не від русофілів, а навіть від тих, хто представляє себе українськими друзями, які говорять: вам так важко; для економіки це великий тягар; і мобілізація йде важко; а якщо американці перестануть вам давати зброю; можливо, переговори, це для вас найкращий варіант”, – коментує ТСН.ua директорка програми безпекових студій Ради зовнішньої політики “Українська призма” Ганна Шелест.

Від самого початку повномасштабного російського вторгнення США дотримувалися політики “керованої ескалації”, вважаючи, що окуповані Крим і Донбас треба залишити за дужками й обговорювати їхній статус за столом переговорів з Москвою десятиліттями, поки в Росії щось не зміниться. Проте напередодні ювілейного саміту НАТО, Путін висунув нові вимоги: віддати Росії незаконно записані до російської конституції чотири українських області в їхніх адміністративних межах. 

Що кажуть в ЄС: тактика “салямі”

За словами очільника європейської дипломатії Жозепа Борреля, країни Євросоюзу підтримують мирні переговори з Росією, зокрема участь Москви у другому саміті формули миру, але не на умовах Путіна. 

Проте, вже зараз європейські експерти наголошують, що, так чи інакше, ЄС буде орієнтуватися на позицію США, особливо на нову американську Адміністрацію після виборів. Так, це намагатимуться балансувати країни східного флангу НАТО, які є противниками будь-яких компромісів чи початку переговорів з Росією на невигідних для України умовах. Бо це одразу ж матиме вплив не лише на Україну щодо згортання військової і фінансової допомоги, а й на країни східного флангу Альянсу щодо зменшення там американської військової присутності.

За словами експертки з євроінтеграції і двосторонніх відносин між Україною та ЄС Марії Голуб, наразі ЄС перезапускає свій ВПК, намагаючись спрогнозувати, яким чином посилювати європейську безпеку. Про це каже і новостворена окрема посада єврокомісара з питань оборони, а також створення в ЄП окремого комітету з питань безпеки й оборони, який очолила німецька лібералка, послідовна прихильниця посилення підтримки України Марі-Агнес Штрак-Циммерман, яка очолює оборонний комітет Бундестагу.

“Зрозуміло, що на позицію лідерів ЄС впливатиме перебіг і результати виборів в США. Проте, навіть якщо американські партнери матимуть своє бачення процесів, ЄС продовжить сприймати Україну як частину більш комплексного рішення щодо посилення європейської безпеки, яке вони мають спродукувати в довгостроковій перспективі. Єдине, що компромісу щодо єдиної позиції по Україні буде досягати складніше через збільшення кількості голосів євроскептиків, які будуть намагатися розхитувати ситуацію. Але те, що ця ключова для нас лінія підтримки збережеться, це вже можна побачити”, — сказала ТСН.ua Марія Голуб.

Разом із тим, треба також нагадати, що надання Україні політичного запрошення до членства в НАТО на ювілейному Вашингтонському саміті Альянсу заблокували США та Німеччина. Саме вони мають ключовий вплив на процес ухвалення тих чи інших рішень на Заході. До того ж, як кажуть експерти, заяви щодо тимчасової заморозки війни й початку переговорів з Росією також лунають і від найближчих сусідів і друзів, наприклад президента Чехії Петра Павла та інших. І, якщо це станеться, то майже напевно надання Україні західної зброї зменшиться.

Все це вказує лише на одне – тотальне нерозуміння Росії і справжніх мотивів Путіна. 

Свіжа стаття колишнього британського премʼєра Бориса Джонсона, де він також пропонує укласти угоду з Путіним наприклад після виходу ЗСУ на “лінію” до 24 лютого 2022 року, це також доводить. Путіна не цікавить невступ України до НАТО. Варто нагадати, що Росія окупувала Крим, коли Україна була позаблоковою. Збереження за Росією окупованих українських територій Кремль цікавить виключно тому, щоб продовжити свою тактику “салямі” – поступового захоплення все більшої кількості українських земель, використовуючи вже окуповані території у якості плацдарму для нового нападу.