Директора Національного музею історії України Федора Андрощука звинуватили у тому, що він виїхав у відрядження і не повернувся до України. Про це заявила народна депутатка Соломія Бобровська.
“До слова, термін відрядження завершився 20 вересня. Судячи з усього, скористався за призначенням своїми іншими громадянствами (те, чому вони в нього взагалі є – це інше питання), відбув у відрядження в Італію та Швецію, і згідно з відповіддю на моє депутатське звернення, загубився на відкритті виставки у Литві”, – йдеться у дописі Бобровської.
Нардепка також звернулася до міністра культури Миколи Точицького із заувагою, що Андрощук досі обіймає посаду директора.
У коментарі “УП.Культура” Федір Андрощук дав пояснення, на яких підставах перебуває за кордоном та про виконання обов'язків директора музею. А також зауважив, що три місяці тому подав заяву про звільнення тоді ще в.о міністра культури Ростиславу Карандєєву.
“Я є громадянином Швеції, де проживаю постійно вже майже двадцять п'ять років і де сплачую податки. Це мені дає необмежене право тут перебувати і користуватися всіма правами громадянина ЄС”, – сказав Андрощук.
За словами науковця, перебування в Україні було тимчасовим і підлягало під дію контракту з Міністерством культури, “який кожна зі сторін має право розірвати, якщо вважатиме, що інша сторона не виконує свої зобов'язання”.
“Про моє громадянство Швеції Міністерство було попереджено і знало, що там мій дім. Тому за фактом у відрядженні я не в Швеції, а в Україні. Я живу постійно у Швеції, а не в Україні”, – наголосив він.
Андрощук додав, що подав заяву на звільнення три місяці тому разом зі звітом про те “що музей зробив під час моєї каденції і не зробила українська держава”.
Причиною звільнитися стала відсутність можливості продовжити терміни відрядження. Пролонгувати його було потрібно для того, щоб виконувати науковий проєкт “Швеція і Україна в історії музейних колекцій та виставкових наративах”. Його підтримкою займається саме Швеція. Саме в межах цього проєкту Андрощук видав книгу “Музей і національний проєкт”.
“Національний музей історії України – це моя гуманітарна допомога Україні. Те, що він працює під час війни, ще й заробляє кошти державі і став відомим у світі, – це завдяки не українському, а шведському громадянству і моєму імені. Саме Швеція прийшла на допомогу музею в перші дні війни, зібрала кошти, завдяки яким музей зробив чудову виставку “Дохристиянські вірування України”, а також підтримує низку інших виставкових проєктів”, – додав науковець.
Міністерство не відреагувало на пропозицію “взяти пасивну участь” у проєкті та продовжити відрядження. За словами Андрощука, відповіді від установи не надійшло: “Тому написав заяву про звільнення, де вказав і причини, з яких звільняюся. До цього часу Міністерство не сформулювало рішення, але моє рішення однозначне”.
“Мені здається, на якісь мінімальні слова вдячності я заслуговую. Проте після того, що про мене написали окремі депутати, а також блогери дуже дивних поглядів і співчуваючі їм, мені важко буде знайти бажання колись ще зв'язуватися з українськими державними установами. Загалом дещо дивно, чому така інформація спливає саме зараз, і дуже прикро, що вона може незаслужено нашкодити музею. Окрім музею, у мене є інші проєкти та зобов'язання. Є багато інших способів допомогти українській культурі. Після майже п'яти років роботи в Україні я точно знаю, кому довіряти не можна, і з ким треба спілкуватися лише у присутності адвокатів”, – також наголосив Андрощук.
Федір Андрощук обійняв посаду генерального директора Національного музею історії України 2020 року. Також є дійсним членом виконавчої ради Європейської асоціації археологів від 2022-го. За освітою він археолог, спеціаліст у галузі скандинавістики, доктор історичних наук.
За його каденції Музей історії змінив айдентику, а також долучився до досліджень пограбувань української спадщини колишніми посадовцями та під час повномасштабного вторгнення.
В інтерв'ю “УП.Культура” Андрощук також розповів, як в перші дні повномасштабного вторгнення на свій страх і ризик організував евакуацію експозиції та колекції, без розпоряджень й інструкцій від свого органа управління – Міністерства культури. У цій розмові він звинуватив тодішнє керівництво Мінкульту і уряд у бездіяльності. “Музеї та культурна спадщина не були в пріоритеті”, – сказав тоді керівник Музею історії.
Зібрання Національного музею історії України налічує майже 800 тисяч експонатів, серед яких археологічні та нумізматичні колекції світового значення, етнографічні зібрання, колекції зброї, пам'яток декоративно-ужиткового мистецтва, рукописів, стародруків, творів живопису та графіки, реліквій українського національно-визвольного руху ХХ століття, що відображають історію України від найдавніших часів до сьогодення.
Нагадаємо, до України повернули унікальні скарби.
Читайте також: