Найжорстокіша тюрма Сирії, яка вважалася найбільш закритою для усього світу, вперше за своє існування стала відкритим об’єктом для масштабного міжнародного розслідування. “Седная” отримала репутацію місця масових страт, катувань і нелюдського ставлення до ув’язнених. Світові правозахисні організації називають її “фабрикою смерті”, а свідчення в’язнів сколихнули весь світ. Що відомо про це моторошне місце – читайте далі в ексклюзиві ТСН.ua.

Тисячі сирійців шукали своїх родичів

Тисячі в’язнів вийшли з однієї з найстрашніших катівень світу після падіння режиму диктатора Асада. Безліч сімей бігали темними коридорами та прихованими камерами в лабіринтах в пошуках близьких, затриманих під час акцій протестів, чи просто за висловлення невдоволення сирійському диктатору.

Усередині одиночних камер на бетонній підлозі була вода і бруд. Кожен мав металеву миску для їжі. Навколо валялися екскременти.

Люди, які обшукували в’язницю, перебирали викинуті документи та запитували колишніх в’язнів, чи знають вони маршрути на інші поверхи, тоді як інші руйнували стіни або свердлили підлогу, шукаючи приховані камери. Самі сирійці заявили, що “кров, яка тут пролилася, не може так просто текти”, і вимагають притягнення винних до відповідальності.

За словами правозахисних груп, небагато ув’язнених сподівалися вийти живими з сирійської в’язниці Седная – місця, де звичайні тортури та нелюдські умови життя спрямовані на те, щоб зламати надію та гідність ув’язнених. Репортери Guardian побачили написи, вишкрябані на стінах камер: оскільки в’язням не можна було розмовляти, вони писали. Зокрема, один напис свідчить про смерть товариша.

Символ опозиції Сирії

Цей чоловік аж ніяк не єдиний, хто провів за ґратами пів життя. Рагід аль-Татарі, колишній сирійський військовий пілот, став символом жорстокої системи придушення, яка існувала за часів режиму Асада.

У 1980 році він був заарештований за відмову брати участь у бомбардуванні міста Хама під час придушення антиурядових виступів. Попри те, що його звинувачення в непокорі було знято, наступного року аль-Татарі знову затримали, і він провів понад 40 років у в’язниці без справедливого судового розгляду. Протягом цих десятиліть його переміщували між різними тюрмами, включаючи сумнозвісну в’язницю Седная, відому тортурами та знущаннями з ув’язнених.

Його історія є символом десятків тисяч сирійців, які постраждали від насильницьких зникнень і свавільних арештів, здійснюваних сирійським режимом для придушення інакомислення. Він також вплинув на життя багатьох інших ув’язнених, які зустрічалися з ним протягом років ув’язнення і які з приємними спогадами пам’ятають його добрий характер і тверді принципи.

Рагід аль-Татарі не мав можливості спостерігати, як ріс його син, якого він бачив лише кілька разів за все життя. Його випадок став ключовим у кампаніях за звільнення політичних в’язнів, які підтримують сирійські правозахисники та міжнародна спільнота.

Коли в’язницю відкрили повстанці, Рагід аль-Татарі вийшов звідти вже літньою людиною. А сирійські ЗМІ написали, що Рагід представляє всіх сирійців, які пройшли через це випробування. Його справа – це страждання сирійського народу, втрата та розлука сімей, позбавлених можливості бачитися роками. Він пройшов жорстокі катування, але дух його не було зламано.

Ще один чоловік, якого звільнили з Седнаї після падіння режиму Асада – Усама Башир Батайне, громадянин Йорданії. Він був заарештований 1986 року, коли приїхав у Сирію, щоб стати студентом. Сьогодні він возз’єднався зі своєю сім’єю після 38 років у в’язниці Седная. Усама перебуває в жахливому фізичному та психологічному стані та страждає від втрати пам’яті.

Чоловік на кодове ім’я “Цезар”

В’язниця Седная була відкрита у 1980-х роках приблизно за 30 км на північ від столиці Дамаска за часів президентства Хафеза аль-Асада, батька Башара Асада. Впродовж багатьох років тюрма була місцем катувань та масових страт.

Комплекс складається щонайменше з чотирьох підземних поверхів, де ув’язненим важко дихати через відсутність вентиляції у закладі. “Людська бійня”, як стала називатися Седная, спочатку була викрита через репресії та знущання з в’язнів у 2008 році, а потім у 2011 році після початку громадянської війни. 

У 2014 році масштаби жорстокого поводження у в’язниці були розкриті ще більше завдяки чоловіку на кодове ім’я “Цезар”, якому вдалося покинути Сирію. На фотографіях Цезаря видно сліди голоду, жорстокого побиття, удушення та інших форм тортур і вбивств.

Чоловік заявив, що “знає місце по фотографіях камінь за каменем, цеглинка за цеглинкою, бо жив там 24 години на добу. І йому самому довелося нести тіла. Тіла вбитих також були пронумеровані. Він сказав, що особисто був свідком того, як офіцери зберігали тіла в гаражі, а працівники лікарні кілька разів “обробляли” та фотографували тіла.

Сам Асад у 2015 прокоментував це наступним чином: “Можна принести фотографії будь-кого і сказати, що це тортури. Немає жодної перевірки жодного з цих доказів, тому всі звинувачення без доказів”.

Тортури у Седнаї

Асоціація затриманих і зниклих безвісти у 2019 році опитала 400 колишніх в’язнів Седнаї й опублікувала шокувальний звіт: 90% ув’язнених сказали, що вони зазнали як психологічних, так і фізичних тортур. Правозахисники визначили 24 типи психологічних тортур, які включали імітацію страт, примушування спостерігати за катуваннями інших ув’язнених і погрози родинам ув’язнених.

Кожен опитаний колишній в’язень повідомив, що його били кийками в Седнаї. Загалом було виявлено 20 форм тортур, які часто призводили до смерті в’язнів. Майже всі повідомили, що їх били батогом, а також підвішували за руки, катували електричним струмом, застосовували “німецьке крісло”, коли в’язнів прив’язують навколо стільця під тиском.

Сексуальне насильство також значно зросло за режиму Асада: близько третини затриманих зізналися, що зазнали такої форми тортур у Седнаї. У доповіді також зазначено, що лише 5% пройшли через судові процеси згідно з Кримінальним кодексом Сирії, а 96% не були проінформовані про свої тюремні вироки під час судових процесів, які часто тривали лише кілька хвилин.

Деякі звіти припускають, що від початку війни 2011 року у в’язницях режиму могли “зникнути” близько 100 000 сирійців. Деякі люди розповідали, що їх заарештували замість родича, який перебував у державному розшуку, або просто за те, що вони члени сім’ї розшукуваної особи. У січні 2021 року Сирійська обсерваторія з прав людини заявила, що близько 30 000 людей вбили тюремники за наказом режиму.

Серед найжахливіших історій – історія Омара аль-Шогре, який був заарештований у віці 17 років і провів 10 місяців за ґратами в Седнаї. Шогре сказав, що в’язні стикаються з реальністю “або померти, або вбити іншу людину”.

За його словами, тюремні охоронці запитували у в’язнів, чи є у них друзі, чи родичі у в’язниці, і давали “вибір” – або вбити одного з них, або бути вбитими. Він також описав, що ув’язнені “жили так, ніби це останні п’ять секунд їхнього життя”, оскільки їм ніколи нічого не говорили, і вони просто “сиділи в очікуванні покарання”.

Серед найжорстокіших методів тортур, які застосовувалися у в’язниці, був “летючий килим”, коли в’язнів прив’язували обличчям догори на складну дошку, а потім один її кінець підводили до іншого. Або “шина”, коли людину змушували сісти в автомобільну шину, притискаючи лоба до колін або щиколоток, і били. Багатьох в’язнів перед стратою певний час піддавали тортурам, зокрема, позбавляли їжі, води, медичної допомоги.

Протягом багатьох років сирійська влада заперечувала численні звинувачення у жорстокому поводженні у в’язниці. Уряд Асада також відмовлявся надавати інформацію про безпідставно затриманих та класифікував їх як зниклих безвісти. Після оголошення зниклими такі люди більше не перебували під захистом закону.

Після падіння режиму Асада соцмережі облетіли фото в’язниці, на яких видно закривавлені мотузки, на яких вішали в’язнів, затискачі для ліжок і залізні преси для тіл, які демонструють деякі з багатьох жахливих способів катувань сирійських в’язнів. Вони явно не доїдали, інші не могли відповісти на елементарні запитання про себе, оскільки більшу частину свого життя знали лише життя у в’язниці.

На жахливі фотографії з в’язниці Седная також відреагував і президент України Володимир Зеленський. Він наголосив, що режим Асада протягом десятиліть тримався виключно на насильстві. І саме такими є усі режими, які підтримує Путін.

Глава держави додав, що ми бачили такі самі в’язниці, катівні, невимовне насильство, приниження, побиття, тортури, зґвалтування та інші злочини на нашій території в кожному населеному пункті, який був окупований російськими загарбниками. Такі диктатори, як Асад, не можуть вижити без таких диктаторів, як Путін. І Путін намагатиметься помститися за падіння Асада, додав він.

Сирія є учасником ключових міжнародних договорів, які забороняють катування за будь-яких обставин, навіть під час визнаного надзвичайного стану, і вимагають розслідування та судового переслідування винних у катуваннях. Коли тортури вчиняються в рамках широкомасштабного або систематичного нападу на цивільне населення (тобто як державна політика), вони є злочином проти людяності відповідно до міжнародного звичаєвого права та Римського статуту Міжнародного кримінального суду. Віримо, що одного дня всі злочинці будуть покарані та притягнуті до відповідальності.

▶ На YouTube-каналі ТСН можна переглянути за цим посиланням відео: “Помри або вбий друга”! Як режим Асада роками катував сирійців?

Читайте також:

• Росія зберігає обидві великі військові бази у Сирії — Reuters
• Росія стикається з численними труднощами під час евакуації своїх військ з Сирії — ГУР
• Ситуація в Сирії: що відомо про перехідний уряд та російський контингент