У Стамбулі відбулися перемовини між Україною та Росією. Вдалося обговорити обмін заручниками. Над його деталями нині працюють. Інша ключова тема — припинення вогню, але не виключено, що це питання може бути вирішене вже на більш високому рівні. Про таку зустріч сьогодні також говорили, однак коли це може статися і чи станеться взагалі — говорити зарано.

Про це йдеться у сюжеті ТСН.

Що відомо про спроби мирних переговорів

Після повномасштабного вторгнення Україна та Росія вже тричі намагалися говорити. От тільки мета розмови у двох співбесідників кардинально різнилася.

• 28 лютого 2022 року два гвинтокрили «Блек Гок» сідають на летовище в білоруському Гомелі. За день до цього сюди вже прибула російська делегація — саме тоді, коли, за їхнім задумом, вони мали «взяти Київ за 3 дні». Вимоги Росії тоді представляв помічник Путіна Володимир Мединський. 12 пунктів, які більше нагадували план капітуляції України. Серед них: «денацифікація», «демілітаризація», нейтралітет і позаблоковість України, визнання Криму російським, визнання незалежності «ЛДНР», закріплення державного статусу російської мови. А ще скорочення української армії до 50000 осіб, чотирьох кораблів, 55 вертольотів і відмова від виробництва або закупівлі ракет дальністю понад 250 кілометрів.

Згодом учасник тих перемовин Михайло Подоляк розповість — в української делегації не було ані повноважень, ані найменшого бажання підписувати такий документ.

«Єдине, що було потрібно — отримати на той момент нам, підкреслюю, тимчасове припинення вогню на 48–72 години, щоб армія могла наші висновки зробити», — сказав Михайло Подоляк.

Таких зустрічей у Білорусі врешті відбулося ще дві — 3 і 7 березня. Найбільшим їхнім досягненням стали гуманітарні коридори. Втім, чимось більш глобальним перемовини не закінчилися.

«Розумієте, перші дні війни були критичними для нас. Ми і воювали одночасно, і водночас намагалися через переговорний процес трошки затягнути час. Це була тактика. І вийти на якийсь компроміс, який міг би нейтралізувати ситуацію. Так, можливо, були певні й наївні сподівання, що з росіянами можна домовитися», — каже політолог Володимир Фесенко.

• 10 березня 2022 року в Анталії зустрічаються міністри закордонних справ Дмитро Кулеба та Сергій Лавров. Останній взагалі не мав жодних повноважень щось вирішувати, тож жодного результату ці перемовини не дали.

• 29 березня вже у Стамбулі зустрічаються 9 українських та аж 15 російських представників переговорних делегацій. У перемовинах бере участь і російсько-ізраїльський мільярдер Роман Абрамович, який мав стати таким собі посередником.

Все відбувалося за зачиненими дверима. Пізніше українська делегація озвучить: Київ погоджувався на без’ядерний і нейтральний статус, а також відмову від виробництва і розміщення зброї масового ураження. Альтернативою НАТО мали стати країни-гаранти: США, Франція, члени Радбезу ООН, Канада, Польща, Туреччина та Ізраїль.

Також ЄС мав допомогти Україні вступити до Євросоюзу. Питання Криму й Севастополя за пропозиціями могли заморозити щонайменше на 15 років. Росіяни на камери навіть заявили, що якщо вдасться домовитися, то угоду можна буде підписати на рівні президентів. Але далі розмов справа не пішла.

«Лише за два тижні після Стамбула, 15 квітня, Путін продемонстрував свій проєкт договору, в якому висувалася вимога, що українські Збройні сили мають скоротитися вчетверо. Це в порівнянні з довоєнним періодом. Приблизно до 80 тисяч. Плюс скорочення по основних видах озброєнь. Ну і ще купа інших поступок. Безумовно, для нас це було неприйнятно», — каже Володимир Фесенко.

За кілька днів після зустрічі у Стамбулі Київщина, а згодом і Чернігівщина були звільнені. Російська армія поспішно втекла. Втім, Кремль подав це як «жест доброї волі» і результат Стамбульських перемовин. Водночас світ дізнався про звірства в Бучі. І всі перемовини в той момент були приречені.

Мирний план Трампа

Завершити війну за один день — з таким гаслом Дональд Трамп ішов на президентські вибори. Втім, реальність виявилася не такою простою. День трансформувався спочатку в місяць, а потім і місяці. Та все ж вперше від 2022 року перемовини таки відновилися.

«І тут загалом добре те, що Путін заради домовленості з Трампом готовий вести переговори. А от далі починаються проблеми. Це те, що Трамп трохи наївно підходить до переговорного процесу, і він майже до кінця квітня щиро вірив, що Путін хоче закінчення війни. Це явно була помилка. На Путіна треба було тиснути», — йдеться у сюжеті ТСН.

Натомість США тисли на Україну. Звинувачення у тому, що це Україна спровокувала війну, має погодитися на мир, а Зеленський диктатор. Скандал у Білому домі і замороження військової допомоги були піком тиску. Подекуди риторика Трампа та його оточення видавалася як трансляція російських меседжів. Але з допомогою європейських партнерів Україна пройшла через цей тиск, а суперечки трансформувалися в реальні зустрічі й перемовини про мир. У Саудівській Аравії делегація США по черзі зустрічалася з українською та російською сторонами. 11 березня Україна погодилася на припинення вогню на 30 днів, як того вимагала Америка, але навідріз відмовилася від будь-яких територіальних поступок.

Але дві зустрічі в Саудівській Аравії, численні поїздки спецпредставника Трампа Віткоффа до Москви в реальності не дали нічого, окрім обіцянок. А їх Росія ніколи не виконувала. Замість 30-денного перемир’я вона спромоглася 3-денне — на річницю Другої світової. Але й воно було вигідне переважно Москві. Ба більше, продовжувала вимагати визнання Криму та інших окупованих територій, деякі з яких, до слова, навіть не були під її контролем. Залишилися заборона на вступ до НАТО та постачання іноземної зброї. Все те, що вимагала Росія в Білорусі і Стамбулі 2022 року.

Як неодноразово наголошувала Україна та її союзники, Путін не хоче миру. Він прагне послаблення санкцій проти Росії. І нинішня зустріч у Стамбулі показала — Росія так само неготова до припинення вогню і просто тягне час.