На Київщині попрощалися з Андрієм Антиховичем. 25-річний пілот штурмовика загинув ще в лютому 2022 року. Під час боїв на Херсонщині він знищував колони російської техніки. А коли ворожа ППО уразила його літак – не катапультувався, а направив його на окупантів.

Про це йдеться у сюжеті кореспондента ТСН Олександра Романюка.

Пілот спрямував підбитий літак на ворожу колону

Майже через два роки після загибелі пілот Андрій Антихович “на щиті” повертається додому. Для рідних, колег і побратимів він завжди залишиться 25-річним “Соколиком”. Таке прізвисько йому дали під час перших польотів у 299-й бригаді тактичної авіації імені генерал-лейтенанта Василя Нікіфорова. Хлопець, кажуть побратими, був швидким, наче сокіл. І як птах – із першого разу влучав у ціль. Водночас був справжньою душею колективу.

Повномасштабне вторгнення Андрій зустрів на бойовому чергуванні. Він кермував штурмовиком СУ-25. У той час ворог активно просувався на Херсонському напрямку. Окупант вірив, що захопить Україну за лічені дні, тож техніка йшла колонами. І про це чудово знали українські Повітряні сили. Тож від перших днів Андрій почав здійснювати бойові вильоти.

Андрій і нищив російські колони на Херсонському напрямку. 26 лютого під час чергового вильоту ППО окупанта таки влучила в літак. Однак пілот не катапультувався, а направив підбитий штурмовик у бік ворожої колони.

Хлопець із дитинства марив небом, розповідає сестра Андрія – Вікторія Волошина. 2021 року він брав участь у параді до Дня Незалежності і дуже цим пишався.

Захисника місцеві поховали біля Нової Каховки, згодом перепоховали на Київщині

Час невизначеності для родини був найважчим. Вже згодом з'ясувалося: місцеві жителі знайшли тіло пілота поблизу Нової Каховки та поховали. Але через російську окупацію тривалий час героя не могли повернути додому.

Лише у грудні 2023 року під час обміну тілами Андрія змогли повернути. В рідному Бахмачі на прощання із хлопцем прийшли тисячі містян.

Повернувся пілот і до рідної 299-ї бригади, яку так любив. За час війни вона втратила чимало героїв, чиї родичі так само прийшли вшанувати пам'ять Андрія.

Тезка й товариш Андрій Максимов згадує, що за кілька днів до загибелі Андрія вони розмовляли і той усіляко намагався його підбадьорити. Звістка про його смерть, зізнається, стала справжнім шоком. 27 лютого збили і його самого.

“Я без зайвої думки взагалі стрибнув у літак, тому що мені хотілося і за Андрія помститися, і за тих полеглих побратимів, які полягли раніше. І мені здається, він мене зберіг”, – каже Андрій Максимов.

Андрій пройшов полон, тривалу реабілітацію і заново навчився ходити. Нині, певен, найменше, що може робити – це знову і знову нагадувати про героїв. Рідні та побратими Андрія розмістили петицію, щоб йому посмертно присвоїли звання Героя України. Нині вона набрала необхідні 25 тисяч голосів і чекає на розгляд.

Поховали Андрія на Київщині, де нині мешкає його родина. Втім, рідні не сумніваються – його душа нарешті знайшла спокій і може вирушити в небо, яке той так любив.

Нагадаємо, в січні 2024 року під час виконання бойового завдання загинув 23-річний льотчик 114-ї бригади тактичної авіації Повітряних сил ЗСУ Владислав Залістовський на позивний Blue Helmet.

25 серпня в авіакатастрофі на Житомирщині загинув відомий український пілот Андрій Пільщиков на позивний “Джус”.

Читайте також:

• У Росії невідомі вбили льотчика “Беса”: Андрющенко припустив, хто може бути до цього причетний
• “Ще встигну”: Ігнат розповів, як український льотчик ризикує життям, коли по ньому працює ворожа ППО
• Перехід льотчика ЗСУ на бік окупантів: у ГУР прокоментували брехню роспропаганди