ТСН.ua вже повідомляв, що напередодні свого візиту до Києва Ентоні Блінкен визнав: заблокована протягом 7 місяців військова допомога Україні в Конгресі США мала свою ціну. Росіяни скористалися гострим дефіцитом артилерійських боєприпасів у Сил оборони України, ППО та ракет-перехоплювачів до вже наявних у нас систем протиповітряної оборони та проблемами з мобілізацією, бо відповідний закон набуває чинності лише 18 травня.

Підігріли похмурі очікування й коментарі очільника ГУР МОУ Кирила Буданова для The New York Times, а потім і у включенні в телемарафон “Єдині новини” у вівторок зранку, 14 травня. За його словами, ситуація на Харківщині на межі, і з кожною годиною наближається до критичної. Хоча в Пентагоні й заявляють, що наступ Росії, яка найближчими тижнями може навіть збільшити свою активність, не був неочікуваним, про що кажуть й українські посадовці, проте Кирило Буданов також попередив, що російські атаки на Харківщині триватимуть ще три-чотири дні, після чого росіяни можуть розпочати новий наступ у напрямку Сум. У Курській області, за різними оцінками, Москва зосередила понад 10 тисяч особового складу.

Про ворожу активність (диверсійні групи та обстріли) проти Сумської та Чернігівської областей говорив і Володимир Зеленський у своєму вечірньому зверненні в понеділок, 13 травня. “Ми відповідаємо вогнем, як і належить. Наше завдання абсолютно зрозуміле – зірвати російську спробу розширити війну. Виконання цього завдання залежить буквально від кожного, хто зараз на позиціях – від Чернігова до Вовчанська, від Харкова до Донеччини”, – зазначив український президент.

Всі ці заяви на тлі видимої переваги росіян на полі бою і намагань Кремля, як зазначив президент, розширити війну та розтягнути українські сили лунають під час уже четвертого за час повномасштабного російського вторгнення візиту держсекретаря США Ентоні Блінкена до України. Чому його приїзд до Києва назвали несподіваним? Чи привіз Блінкен попередження про плани Путіна? Чи, навпаки, приїздив, щоб отримати інформацію про стан справ на полі бою з перших рук? ТСН.ua розкаже в цьому тексті.

Путін їде до Китаю: Кремлю потрібні перемоги

У включенні в телемарафон “Єдині новини” у вівторок зранку, 14 травня, Кирило Буданов дещо розширив і пояснив детальніше свої коментарі для американської газети NYT. За словами очільника ГУР МОУ, наразі триває активна фаза російської прикордонної операції в Харківській області, але противник уже заблокований по тих рубежах, на які він зміг зайти, і триває операція Сил оборони України з подальшої стабілізації та витіснення ворога.

“Щодо Сумської області – росіяни насправді від самого початку планували операцію так само і в Сумській області. Станом на зараз невелике угруповання сил вони утримують у прикордонні. Але допоки ситуація не дозволила їм розпочати активні дії та здійснення свого плану”, – зазначив Кирило Буданов, додавши, що станом на зараз ситуація на Харківщині не є катастрофічною.

Ще в понеділок, 13 травня, Financial Times у своїй статті про наступ ворога на Харківщині зазначала, що Росія зосередила там близько 35 тисяч особового складу, чого, наприклад, недостатньо для спроби захоплення Харкова. Пізніше секретар РНБО Олександр Литвиненко уточнив, що на кордоні з Харківщиною ворог зосередив біля 50 тисяч військових, безпосередньо в наступі беруть участь понад 30 тисяч, проте загрози штурму Харкова немає. Аналітики військової розвідки Міноборони Британії теж не вбачають загрози безпосередньо для обласного центру – другого за величиною українського міста. На їхню думку, головна мета – це спроба росіян відтягнути українські резерви з інших напрямків. Наприклад, від Часового Яру на Донеччині, куди Москва кинула чи не всі свої сили, і від Покровська.

“Це доволі обмежені ресурси (які росіяни зосередили для атак на Харківщині – ред.), але вони ще не кинули в бій абсолютно всі свої сили. Думаю, найближчими днями все, що у них є, вони вже використають. Скажімо так: все, що у них було в прикордонні, вже задіяно. Далі їм потрібно вводити свої резерви”, – сказав Кирило Буданов. Водночас, за словами очільника Харківської ОВА Олега Синєгубова, ворог не припиняє спроб просуватися на Вовчанському напрямку, а на північних околицях міста точаться активні стрілецькі бої.

Зрозуміло, що Путіну після перепризначення самого себе президентом Росії ще на шість років потрібні нові перемоги. Саме тому ми й бачимо ці кадрові переставляння в російській верхівці з призначенням нового міністра оборони та висилкою Миколи Патрушева, який донедавна обіймав посаду секретаря Радбезу, на місце помічника Путіна з питань кораблебудування. І особливо напередодні чергового візиту Путіна до Китаю 16-17 травня та запланованої там зустрічі із Сі Цзіньпіном. Москві треба продемонструвати Пекіну, що китайська допомога у війні проти України (а це й купівля російської нафти, бо Китай у цьому номер один, і допомога обходити санкції, і продаж товарів подвійного призначення, які російський ОПК використовує для виробництва зброї, і надання російській армії супутникових даних) стала в пригоді й згортати її не треба.

Виступаючи на молодіжному саміті НАТО у вівторок, 14 травня, генсек Альянсу Єнс Столтенберг назвав Китай головною країною, яка дозволяє Росії вести загарбницьку війну проти України. Пекін, за його словами, найбільший торговельний партнер Москви, який постачає їй критично важливі компоненти для зброї, мікроелектроніку, передові технології, що дозволяє Росії виробляти ракети й безпілотники.

“Підтримку Росії надає Іран, зокрема дрони, а також КНДР, яка постачає боєприпаси та зброю. Отже, друзі Росії в Азії, Іран, Північна Корея та Китай є ключовими для здатності Росії воювати проти європейського друга (України – ред.), сусіда НАТО”, – сказав Єнс Столтенберг.

Блінкен у Києві: допомога чи переговори з Росією

Як зазначав ТСН.ua на початку цієї статті, хоча держсекретар США Ентоні Блінкен і прибув до Києва з неоголошеним дводенним візитом, та навряд чи він тримався в цілковитій таємниці, бо ще напередодні про це повідомляла низка західних ЗМІ. Це вже четверті його відвідини України за час повномасштабного російського вторгнення. Востаннє Блінкен приїздив у вересні 2023 року, ще до початку політичної турбулентності на Капітолійському пагорбі, в центрі якої було блокування подальшої військової підтримки Україні, коли оголосив про надання Києву пакета допомоги на $1 млрд.

Проте коли американські високопосадовці здійснюють такі неоголошені візити в найскладніші для України моменти, зазвичай вони приїздять про щось попередити або ж отримати інформацію про стан справ і розвиток подій з перших рук. Так, наприклад, коли Ентоні Блінкен відвідував Київ у травні 2021 року, менш ніж за рік до початку повномасштабного російського вторгнення і трохи більше ніж за місяць до особистої зустрічі президента Байдена з Путіним у Гельсінкі в червні три роки тому, він майже напевно попереджав Україну про неминучість початку великої війни з Росією. Чи згадати хоча б візит радника Байдена з питань нацбезпеки Джейка Саллівана до Києва на початку листопада 2022 року, коли Сили оборони України звільнили майже всю Харківщину і правоборежжя Херсонщини, а Вашингтон активно переконував Київ подумати про початок переговорів з Москвою.

ТСН.ua не спекулюватиме, припускаючи, що й цього разу під час свого візиту Ентоні Блінкен міг нагадувати Україні серйозно подумати про переговори з Росією. Особливо на тлі наближення першого установчого саміту формули миру 15-16 червня у Швейцарії, учасники якого вже погодилися, що представників Кремля там не буде. Проте на цьому активно наполягає Китай. Можна навіть сказати, що він шантажує і Україну, і Захід: якщо у Швейцарії не буде Росії, не буде й Китаю, як і ключових країн Глобального Півдня, які орієнтуються на ці дві диктатури. Не виключено, що це і стане однією з головних тем візиту Путіна на поклін до Сі Цзіньпіна.

До того ж у вівторок, 14 травня, канцлер Німеччини Олаф Шольц заявив, що переговорів про кінець війни на саміті у Швейцарії не буде. “Ні в кого не має бути надмірних очікувань. Ми не ведемо переговори про кінець війни. У Швейцарії йтиметься про безпеку атомних електростанцій, експорт зерна, питання обміну полоненими та необхідне табу щодо використання ядерної зброї (яке Путін порушив, оголосивши про початок військових навчань з підготовки до завдавання тактичного ядерного удару під час візиту Сі Цзіньпіна до Франції минулого тижня – ред.)”, – заявив канцлер Німеччини.

Водночас раніше ТСН.ua неодноразово повідомляв, що саме Вашингтон і Берлін не змінили своєї стратегії щодо підтримки Києва в цій війні – надання Україні саме стільки зброї, щоб ми не впали, але не виграли цю війну. Тобто підтримувати Україну в цій війні доти, доки одна зі сторін (це може бути як Київ, так і Москва) не погодиться на переговори.

Частково це пов’язано з розчаруванням Заходу в контрнаступі України торік влітку, який не досяг поставлених цілей. Інша причина полягає в тому, що більшість наших партнерів вважають, що Україна вже навряд чи спроможна на суттєві прориви на фронті в осяжному майбутньому, помилково вважаючи, що і Росія нездатна захопити набагато більше українських територій. Наприклад, у нещодавньому інтерв’ю одному з російських “ліберальних” ЗМІ колишня заступниця держсекретаря Блінкена з політичних питань Вікторія Нуланд утрималася від відповіді на запитання, чи вважають США можливою деокупацію Україною всіх своїх територій.

“Сьогодні я повернувся до Києва, щоб продемонструвати нашу непохитну підтримку Україні, яка захищає свою свободу від російської агресії”, – дописав Блінкен у Х, приїхавши до Києва. Під час зустрічі з Володимиром Зеленським на Банковій держсекретар запевнив, що Україна досягне перемоги саме на полі бою. Український президент своєю чергою сказав, що для захисту Харкова та області треба два ЗРК Patriot. Напередодні Джейк Салліван заявляв, що США вже готують третій від кінця квітня пакет військової допомоги Україні. Наразі невідомо, яка саме зброя там буде. Проте навряд чи йдеться про дві системи Patriot. Одну нам уже погодилася надати Німеччина на відміну від Іспанії, Польщі та Румунії.

Напередодні Reuters та AP повідомляли, що Блінкен їде до України запевнити, як американська зброя, яка вже надходить на фронт (включно з додатковими ракетами-перехоплювачами до ППО, артилерійськими снарядами та далекобійними ATACMS), сприятиме зміцненню української оборони та дасть змогу Києву перебрати ініціативу на полі бою. Проте наразі головна проблема – це швидкість надходження американської зброї безпосередньо на поле бою. До того ж військова допомога з боку Євросоюзу через вето Угорщини на 5 млрд євро на 2024 рік досі залишається заблокованою.